Думаю, багатьом жінкам знайома моя історія. Але, може, хтось знає, як мені краще вчинити. Але про все по порядку. Мені 36 років. Я ніколи не була одружена, але я маю п’ятирічного сина.
Як так? Звичайна історія. Я була в серйозних стосунках, все було добре, але потім я дізналася про скору появу малюка. Виявилося, що дитина потрібна тільки мені. Вік був пристойний, тому я вирішила народити.
Після цього ми із сином тільки вдвох. Всю свою увагу я віддавала йому. Мені було не до думок про самотність.
Я добре облаштувала наше життя. Зараз маю невелику квартиру, з якою допомогли батьки. Син ходить у садок, який майже у нас у дворі. А мій офіс за 5 хвилин від будинку. Я справляюся з усім і все встигаю. Мені здавалося, що так тепер завжди і буде.
Але, коли я вийшла на роботу, ситуація змінилася. Там я зустріла Ігоря. Він неймовірний чоловік: дуже дбайливий, ввічливий і розуміючий. З ним я відчула, що можна бути коханою. І зрозуміла, як же було погано без близької людини поряд.
Місяць тому Ігор влаштував нам романтичне побачення та зробив мені пропозицію. Але я й досі йому не відповіла.
Цією новиною я поділилася зі своєю родиною. Усі в один голос стверджують, що мені треба погоджуватися і навіть не думати. Адже Ігор — чудовий чоловік, який готовий одружитися на жінці з дитиною.
Де я такого ще знайду? І це недалеко від правди. Ось тільки мама та сестра не знають усієї правди.
Коли наші стосунки переросли у щось серйозне, Ігор сказав мені одну річ, яка не дає мені спокою. Він чесно сказав мені, що ніколи не зможе полюбити мого сина як свого. Він хоче, щоб ми мали спільних діток.
І я цього хотіла б. Але я люблю свого сина і хочу для нього найкращого. Тоді я чомусь вирішила, що згодом усе налагодиться. Але час минав, а Ігор не виявляв жодного інтересу до мого Мишка. Хоча я не можу злитися на Ігоря, адже він із самого початку був зі мною чесний.
Наразі ця ситуація турбує мене ще більше. Адже ми з Ігорем після весілля розпочнемо жити разом. Як він ставитиметься до Михасика? Як Мишко почуватиметься, якщо вітчим буде до нього байдужий? Та й у що це виллється, коли в нас з’являться ще діти?
І з кожним днем усі ці питання все більше турбують мене. З одного боку, не хочеться, щоб дитина почувала себе обділеною. З іншого, навряд чи я колись зустріну чоловіка, який погодиться на шлюб з жінкою з дитиною. І як же мені вчинити?
