Уявляєте, як у нього округлилися очі, адже бійка зав’язалася, як раз через цей портфель, який лежав вдома

Розповім вам про свого колишнього хлопця. Він любив випивати і гуляти. Повертався додому тоді, коли йому цього хотілося і на мене уваги взагалі не звертав, тому в даний момент він мій колишній. П’яні пригоди ночами мене зовсім не дивували на той момент. Були ми разом більше семи років, і єдине, що напевно тримало нас разом, це звичка чи ще щось, але явно не почуття. Але зараз не про наші відносини.

Прийшов він якось додому, в черговий раз під ранок. Всі його речі були залиті кров’ю. Я відразу почала питати у нього, що сталося. Він почав розповідати, як пішов вночі в бар, де у нього вкрали рюкзак, йому це не сподобалося, тим більше, що він був п’яний і зав’язалася бійка.

Спустивши людину зі сходів, він відправився додому змивати всі ці докази. Я у нього запитала, з маленьким рюкзаком він був чи ні. Він відповів, що ні, з тим, яким ходив постійно. Я запитала, ось з цим, вказуючи на портфель, який спокійно лежав удома. Уявляєте, як у нього округлилися очі, адже бійка зав’язалася, як раз через цей портфель, який лежав вдома.

Ну нічого дивного, може подумав, що брав його з собою. Знявши всі речі, які були в крові, він закинув їх в прання і взявся відтирати взуття. Після того, як всі докази були ретельно прибрані, ми спокійно лягли спати.

Розбудив нас стукіт у двері, хоча це навіть не був просто стукіт, хтось конкретно ломився до нас в квартиру. Ми жили окремо від батьків і були в квартирі зовсім одні. Я як мирний житель знала, що прийшли не до мене, а до мого колишнього. Відкривши двері ми побачили на порозі двох поліцейських.

Вони пішли з колишнім на кухню, а я залишилася в кімнаті, що мені там робити, та й квартира у нас була однокімнатна, так що все прекрасно було чутно.

Провели вони на кухні хвилин п’ять-десять, після чого він зібрався і поїхав з ними до відділку. Зарядки на телефоні після нічних походеньок у нього не залишилося і мені залишалося гадати, посадять його чи ні.

Загалом обзвонив всіх друзів, ми з Кирилом, його другом вирушили в наше міське відділення, але там нам нічого не сказали і довелося тільки чекати. Через якийсь час всі втрьох повернулися, покликали мене і сусідку, як понятих. Все записали і поїхали. Моєму колишньому це коштувало рік, який він повинен був ходити, відзначатися в відділення. А я вам так скажу, хочете пити, пийте вдома і не вигадуйте собі речей, яких у вас не було.