Викладу і я свою історію на хвилі постів про знайомства.
Працюю в консервному цеху. У квітні нас перевели на цілодобовий режим. Шеф виграв великий тендер. Поки інші відпочивали, ми працювали в три зміни.
Я попросилася в третю зміну. По-перше, начальника вночі на виробництві немає, та й спокійніше вночі працювати. Повертатися додому стала вже о восьмій годині. Підходжу якось до під’їзду, а з нього виходить сусід з одинадцятого поверху:
– Добрий ранок!
– На добраніч…
Ми це випалили на автоматі і одночасно. Я побажала на добраніч … Розсміялися. Розійшлися кожен у своїх справах.
На наступний день історія повторилася, але навпаки:
– На добраніч…
– Добрий ранок!
Знову розсміялися. Розійшлися. На другий день сусід знайшов мене в соцмережі. Стали спілкуватися. Домовилися на загальне нейтральне вітання “Спокійний ранок”.
З тих пір стали вітатися тільки цією фразою. Обмінялися телефонами. Уже місяць, як ми одне з одним порушуємо самоізоляцію. І ще … я попросилася в першу зміну … Все ж так тепер зручніше.
