Дуже хочеться народити ще одну здорову дитину

Ми з чоловіком зустрілися чотири роки тому, і між нами швидко спалахнула пристрасть. Наші стосунки розвивалися дуже стрімко, через кілька місяців ми стали жити разом, через пів року він зробив мені пропозицію, і на річницю наших стосунків ми одружилися.

Дрібні проблеми та сварки завжди були, але ми продовжували любити одне одного, і все було добре. Через два роки у нас народилася дочка, але народилася вона з дуже серйозним генетичним захворюванням, за три місяці їй дали інвалідність.

Нині доньці рік. Чоловік не відвернувся після її народження, а навпаки, завжди підтримував мене, щиро любив та любить доньку. Але на консультації у генетиків нам пояснили, що при плануванні наступних дітей ми повинні пам’ятати, що ймовірність народження хворої дитини у нас 25%, тому що ми обидва носії одного мутованого гена, це рідкісний збіг.

Мені генетик осторонь шепнула, що наступну дитину треба народжувати від іншого чоловіка. З того часу все змінилося. Я думала про це постійно, дуже хочеться мати повноцінну здорову дитину.

Поступово помітила, що у цих переживаннях, побуті, прибиранні, приготуванні, пранні та численних проблемах з донькою, любов до чоловіка пройшла. Я стала помічати, що він дуже неохайний, адже він єдина дитина у своїй сім’ї, і за нього завжди все робила його мати. Навіть стіл протерти не може.

Також мені стало помітно, що дивимося ми в різні сторони: він любить погуляти, жирну шкідливу їжу і цілі вечори проводить лежачи на дивані перед телевізором. Я ж навпаки, намагаюся вести активний і здоровий спосіб життя, але варто мені приготувати корисну страву, як він верне носа і йде в магазин купувати сосиски.

Також я люблю спорт, книги, подорожі, а він захоплюється переважно переглядом серіалів. Вдома ми ніколи особливо не розмовляємо, лише обговорюємо справи: що купити, що зробити.

У будинку справами він також не займається, ні плінтуса не приб’є, нічого не зробить. Щодо роботи, то тут він молодець. В університеті закінчив магістратуру, а на роботі досяг посади директора.

Але! Зараз я помічаю, що на тлі побуту, несумісності інтересів та проблем із дітьми, я втратила до нього інтерес. Я стала звертати увагу на інших чоловіків, але щоразу намагаюся в собі придушити інтерес. І тепер я розгублена.

З одного боку, не хочу йти від нього, він не кинув нас із донькою у скрутну хвилину і дає нам гарне забезпечення, а також дитині завжди краще з рідним татом. Тим більше складно з хворою дитиною знайти іншого чоловіка.

З іншого боку, важко бути з людиною, з якою немає спільних інтересів, з якою ми просто живемо під одним дахом, а також дуже хочеться народити ще одну здорову дитину. Як вчинити?