Правду кажуть, що чоловіка треба пізнавати в декреті, ремонті і весіллі дітей. Тільки тоді відкривається справжнє обличчя людини.
Ми з моїм чоловіком прожили вже більше 20 років разом, ремонт і декрет пережили, а от весілля доньки ледь не стало приводом для розлучення.
Одного сонячного дня завалюється до нас в хату донька з зятем і кажуть все, будемо одружуватися, тату, мамо, коліть порося. Я зраділа, хоч і розуміла які попереду клопоти чекають.
Але більшим здивуванням для мене була реакція чоловіка, він відреагував аж ніяк. Наче і не розумів які труднощі і питання треба вирішити завчасно.
Ми всі дуже добре заробляти, були забезпеченими, я бачила як добре дітям удвох, тому звісно ж відносилася до зятя добре. Його батьки теж зраділи весіллю, тепер почалося приготування. Донька звільнилася з роботи, адже ні в відпустку, ні на вихідні її не відпускали, навіть на весілля відгулів аж цілих 2 дали.
Вони подумали, і вона просто вирішила змінити роботу. Тому особливо я не неї не розрахувала, розуміла що молоді ще, які там гроші в них. Коротше я теж свої справи всі складала і почала готуватися.
Порося закололи, що треба заморозили, що вікдлали, літо, овочів хватає, фруктів теж, в таку пору весілля одне задоволення. У нас господарство своє, і яйця є, і кури, і молоко з сметаною, тому я не переживала щодо продуктів.
Сказала сватам що стіл на 100 чоловік беру на себе, вони ж оплачують церемонію, фотографа і музику. Їм це дуже підійшло, адже сваха ні готувати ні допомагати не вміла, така вдача в неї, що поробиш. Ще я зробила величезний торт, на замовлення такий тисяч на 10 потягнув би.
Але все було б добре якби не одне але, мій чоловік просто весь цей час займався своїми нехитрими справами, нічого мені не допомагав, а потім сказав що і взагалі нікуди не піде, бо не розуміє навіщо це все.
Хоча за доньку наче б то порадів. Я розплакалася, ну як так, всі зберуться на весіллі, тости будуть казати, а я одна ,наче вдова. Донька теж сказала, що немає в неї батька більше. Я ледь на розлучення не подала, так сварилися щодня.
Діждалися того весілля, гарно відгуляли. А мій Микола заявляє потім, а що, гарне я весілля дочці зробив? Так, ти зробив…
