Від нахабства невістки мене вже нудить, чесно кажучи. Вона вважає себе прямолінійною людиною, але насправді це хамство чистої води.
Тільки ось я не її мама, щоб перевиховувати це доросле дитя. Мені простіше не спілкуватися з цією хамовитою особливістю, що я успішно і робила до початку травня.
Син із дружиною жили в орендованій квартирі та без особливого успіху накопичували на іпотеку. До сватів жити вони не поїхали, бо ті живуть у передмісті, довго добиратися, а зі мною не захотіла жити невістка, що мене тільки потішило.
Не знаю, скільки в них там накопичено, але, судячи з моїх спостережень, грошей там кіт наплакав. Зарплату сина я знаю, невістчину уявляю, їхні витрати теж чудово бачу.
Щороку телефони міняють, у відпустки їздять, квартиру винаймають, а потім сидять на макаронах і все в кредитах. Чи багато так накопичиш?
Я до них із порадами не лізу, бо вони самі вже дорослі давно, час своєю головою думати, за них це ніхто не зробить вже в їхньому віці.
Допомагати теж не рвусь, бо це як наповнювати бездонну діжку, завжди їм грошей мало. От якби в них вже були накопичення, я б їм додала на перший внесок, а так це марна трата грошей.
Ось зараз вони вже черговий кредит виплачують. Вони його платять, але через те, що невістку нещодавно звільнили, грошей на все не вистачає. Оренда житла постала під питання.
Син мені про це розповів, я вирішила допомогти їм. У мене є дача, де я проводжу все літо до жовтня приблизно. Це якщо тепла осінь.
Відповідно, у цей час квартира стоїть порожня, я в ній майже не з’являюсь, лише рахунки сплачую. А так на дачі літній душ є, будиночок обладнаний для проживання, щоправда, зручності на вулиці, але я вже звикла.
Ось я синові й запропонувала, що нехай у травні переїжджають до мене, доки невістка шукає роботу, доки з кредитом розрахуються. Мені від них грошей не треба, тільки комунальні хай оплачують.
Син із радістю погодився, в останніх числах квітня вони переїхали до мене. Я мала виїжджати на дачу, а тут різко похолодання настало.
Дача у нас не утеплена, будинок після зими не прогрітий, одним обігрівачем його не протопиш нормально, а печі немає. Тому там було холодно неймовірно, ще й вогкість.
Тобто переїжджати туди зараз, як мінімум, безглуздо. Жити некомфортно, та ще й захворіти можна легко. Тому я відклала свій переїзд до нормалізації погоди.
Синові я все пояснила, він мене зрозумів і нікуди не квапив. А ось невістка ходила з кислим обличчям. Їй моя присутність не подобалася.
Ще б! Я ж їй зауваження роблю, що після себе чашку треба прибирати, волохатий свій гребінець не треба розкидати, де завгодно, по квартирі у взутті бігати не треба, якщо забула в кімнаті телефон, то можна і роззутися, не переломиться вже.
Невістка не мовчить, постійно огризається, але я не дозволю хоча б при мені перетворювати квартиру на хлів, тож зауваження робити продовжую.
– Ви взагалі обіцяли на дачу з’їхати, поки ми тут житимемо! А самі вже два тижні тут мені на мозок капаєте! Не так вже на вулиці зараз і холодно! – заявила мені нещодавно невістка.
Ось це так заява! Мене з моєї ж квартири женуть! Та ніби мені приємно з цією нечепурою під одним дахом жити! Її в будинок пустили, щоб вони могли зі своїми проблемами розібратися, а вона поводитися як свиня, ще й хамить.
Синові я сказала, що якщо його дружина хоч раз дозволить собі якийсь вислів у цьому дусі, то мені стане все одно, де він зі своєю безробітною дружиною та кредитом житиме.
Знаючи невістку, рот у неї закрився на дуже короткий термін. Якщо вони думають, що я не зможу виставити їх зі своєї квартири, то дуже помиляються.
