Вихідний день, сонце пекло так, що годі було на вулицю носа сунути, але Андрійко таки випросився на вулицю на кілька хвилин, з другом поговорити, привітатися. Чоловік був зайнятий своїми справами, я на кухні обід готувала.
Аж раптом дзвінок в двері. Я побігла відкривати, невже Андрійко так рано повернувся на нього не схоже. Відкриваю двері, а там стоїть Андрійко мій, а його за вухо якась мадам тримає, а за руку з іншого боку тримається його друг Петька, сховавшись як я зрозуміла за мамину спідницю.
-Ви подивіться що зробив ваш син. Мадам вказала на здертий лікоть свого чада. Я вже готова була кричати на малого, але звернула увагу на те що в нього синець під оком.
У мене дар мови відняло, дитині 8 років, і синець. Я такі ситуації вирішувати не вмію, я б тут вже стала і розплакалася, але чоловік втрутився вчасно.
-По перше доброго дня, вас що вітатися не вчили? А далі будемо говорити. Я як бачу мій син теж постраждав, і якщо подряпину можна отримати впавши на асфальт, то синець вітром точно не надмухало. Підемо побої знімати?
Мадам враз замовкла, фиркнула і розвернулася вже йти. Чоловік вигукнув вслід. – Якщо мій син дійсно винен, то вибачте, але якщо ні, то вибачитися доведеться вам.
Уже в квартирі син розповів нам що він дійсно штовхнув Петьку за те що той ображав менших, але він не спецальн,о він просто хотів зупинити його, щоб той дівчаток не смикав.
А Петька впав, тоді мій Андрійко подав руку, а той замість того щоб прийняти допомогу дав йому в око і завалив на землю. Цю історію згодом і сусідка підтвердила, яка їх розбороняла.
Та справа не в цьому. Якби не чоловік, я мати, яка мала б обороняти і захищати сина від всього злого, хотіла накричати на нього, розумієте, накричати?
Добре що чоловік опинився поруч, але виходить тепер що я погана мама? Я себе відчуваю погано, мені соромно перед сином.
