Віктор Чайка покинув окуповане село, пройшовши пішки 250 км за шість днів

Село Приморське, що у Херсонській області, з перших днів повномасштабної війни опинилося під окупацією. 24 лютого російські війська через Приморське пішли на Херсон та Миколаїв. Доля багатьох людей у цій місцевості закінчилася трагічно. Але Віктору Чайці вдалося вижити й знайти прихисток.

Ця історія про рішучу та сміливу людину, яка попри всі ризики та небезпеки змогла знайти новий дім. Йому довелось пройти пішки понад дві сотні кілометрів, при цьому зробив він це всього за шість днів. Чоловік ночував у дворі в чужих людей, в лісі, у волонтерському центрі… Свою історію евакуації Віктор Чайка розказав Шумськ.Info, пише ЦЕ EASY.

Під окупацією чоловік прожив місяць. Будинок Віктора розташований біля траси, тож за час війни йому довелося побачити різне… Коли над будинком почали літати безліч ракет, вирішив, що час іти. Рідних не залишилося, тож в дорогу вирушив один.

З села Чайка вирушив 21 березня, взявши з собою трохи одягу, щоб переодягнутися. З Приморська чоловік дійшов до Скадовська (12 км); далі до Голої Пристані (40 км); потім Олешки (30 км). Одна з великих зупинок – Херсон, але згодом поворот назад на Берислав, у бік Нікополя.

У селі Новокаїрах пана Віктора та ще двох чоловіків, яких він зустрів по дорозі, прийняли місцеві жителі і залишили на ніч у своєму дворі. Йти ввечері було небезпечно, трасу обстрілювали практично безперервно з 7 вечора майже до 8 ранку. Зранку чоловіки знову вирушили в дорогу.

26 березня вони дійшли до Нововоронцовки – кінець Херсонської області, початок Дніпропетровської.

“Переночувавши у полі, ми спустилися на берег Дніпра і вирушили в дорогу. Пройшли десь півтора кілометра, як почули вистріли. Ми полягали і десь з пів години перечікували. Як тут під’їжджає бронемашина. “Вилазьте”. Це були наші військові, вони звільнили Нововоронцовку”, – згадує Віктор.

Вже звідти Чайка потрапив у Мар’їнку, потім Кривий Ріг – Дніпровськ – Запоріжжя. Там поліцейські його завезли у центр-прихисток, оскільки розпочалася комендантська година.

Майже конечною зупинкою виявився Тернопіль, куди Віктор дістався поїздом. Пізніше волонтери зв’язалися з директоркою соціальної служби Шумської громади Світланою Скибіцькою, яка погодилась взяти чоловіка до їхньої громади. Так чоловік опинився в Биківцях.

Прихистила Віктора Чайку Тетяна Гаврилюк. Жінка живе в селі з онучкою Діаною, яка приїхала до неї від початку війни. Так Віктор Чайка почав жити в Биківцях, Шумської громади. Зараз Віктор допомагає пані Тетяні з господарством.

Related Post

Він людина активна, займається спортом, а я, яка зробила до зустрічі з ним кар’єру, навпаки, стала не цікавою і пасивноюВін людина активна, займається спортом, а я, яка зробила до зустрічі з ним кар’єру, навпаки, стала не цікавою і пасивною

Одружилися ми рік тому, після народження нашої третьої дитини. Чесно кажучи, до РАГСу вже йти ніхто не хотів, після 14 прожитих років це була лише формальність. Познайомилися ми у друзів,

Мабуть, кожна дівчина відчувала це почуття спустошення, коли нічого не треба, і робиш усе, щоб повернути йогоМабуть, кожна дівчина відчувала це почуття спустошення, коли нічого не треба, і робиш усе, щоб повернути його

Мені 21 рік, моє перше кохання було в 19 років. Для мене він був ідеалом, все було добре, ніяких сварок. Він став моїм першим, я мусульманка, розумієте, наскільки це серйозно?