Після всього, що сталося, я не вірю в щасливе життя…
Я сирота рідна мати кинула, після взяли на опіку люди, які теж знущалися і кинули з 16 років. Я належала сама собі, бачила скрізь одне приниження і слова: «ти не рідна ти кинута». Все чого хотілося – швидше вирости і побудувати свою сім’ю міцну і велику.
У 17 років я народила, з чоловіком ми прожили 5 років в результаті я його переросла, а в його інтереси входили гулянки, наркотики, а в мої – будинок, дитина. Тому я пішла від нього. Після познайомилася з іншою людиною, все було ідеально, але через півроку я дізналася про зраду.
Я пішла від нього, він ж не проти був, в результаті йдучи, дізналася, що вагітна, народила другого.
Зараз жодному з батьків діти не потрібні. Я намагалася все сама забула про себе, коли з’явився ще один чоловік, який доглядав, в результаті ми зійшлися, і я розуміла, що може не потрібно рубати зопалу, а потрібно пробачити і зберегти сім’ю.
Він зрадив рази два-три я все прощала, потім якщо дізнавалася про зради, він мене ображав за те, що лізу в його телефон.
Закінчилося тим, що він вкрав з будинку золото, гроші все що було. Останнє і навіть це я пробачила, а в підсумку він пішов до іншої, а я залишилася одна без усього. Тільки я і діти. Я не вірю більше чоловікам і в щасливе життя теж. Я звинувачую себе і відчуваю себе винуватою в усьому.
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…