Водій знав, що загине в аварії, але все одно хотів щоб я поїхав з ним

Пізньої осені стався зі мною один випадок, який не дає мені тепер спокійно спати по ночах. Справа була глибоким вечером, довелося затриматися на роботі. Я зробив всі свої справи і відправився на залізничну станцію на електричку, після електрички мені потрібно було ще автобусом добиратися до будинку.

Я вийшов з електрички і пішов на зупинку. Я глянув на розклад, потім – на годинник. Мого автобуса потрібно було чекати ще сорок хвилин. На зупинці, крім мене, нікого не було. Що робити? Вирішив спробувати зловити попутну машину.

Став я край дороги, витягнув руку. Машин в цей час по дорозі їздить мало, в основному всі проносяться повз мене. Ось одна машина зупинилася, водій опускає вікно:

– До селища підкинете? – запитав я.
– Ну, за тисячу підвезу – сказав протяжно водій.
– Ні це дорого.
– Ну, як хочеш – сказав водій, закрив вікно і поїхав далі.

Я знову намагаюся зловити попутку. Бачу, якийсь сіро-брудний Жигуль пригальмував. Я звідкись вискакую до машини і відкриваю двері. Водій з величезною посмішкою дивиться на мене і плескає долонею по передньому сидінню. Його усмішка виглядала так, немов він все життя мріяв мене підвезти.

– Мені до селища треба – сказав я, засунувши голову в салон. У машині було так холодно, що мені здалося, що я засунув голову в морозильну камеру.

«Навіщо по такому холоду кондиціонер включати?» – подумав я.
– Ти сідай! Тільки тобі близько кілометра доведеться йти пішки, якщо вийде – сказав мужик.

Я уважно подивився на його обличчя: посмішка була немов штучно натягнута; очі як у ляльки: скляні і порожні. Було в його зовнішності щось лякаюче дивне. Мені стало якось не по собі і я вирішив, що краще почекати автобус.

– Ні дякую. Я краще автобуса дочекаюся – сказав я.
– Та годі. Я навіть грошей не візьму – сказав мужик і схопився за ручку дверцят з мого боку так, що я не міг вийти.
– Ні. Ще раз спасибі – сказав я, вивернувся і побіг на зупинку.

Коли я обернувся, то машини вже не було. Поки я ловив попутку, на зупинці з’явилося кілька людей. Автобус запізнився хвилин на двадцять. Не доїжджаючи до селища, дивлячись у вікно, я побачив аварію.

Я вирішив там вийти, подивитися, що сталося, а потім дійти до селища пішки. Наближаючись до місця аварії, я побачив той самий сіро-брудний Жигуль, вірніше те, що від нього залишилося.

На місці аварії вже були співробітники ДПС і швидка допомога.

– Що трапилося? – запитав я.
– Так ось, на смерть розбився. Ви його знаєте?
– Ні – сказав я і потопав у бік селища.

Мій погляд впав на дорожній знак: селище 1 км. І тут я зрозумів, що значила та фраза, яку говорив мені мужик: «тільки тобі близько кілометра доведеться йти пішки, якщо вийде».

Мене охопив жах, адже він звідкись знав, що трапиться. З того часу мені часто сниться один і той же сон, як я з тим мужиком їду по дорозі, а потім машина перевертається і я вилітаю через лобове скло …

Related Post

Мій чоловік Олег просто відкуповується від мене подарунками, гадаю, що через зради…Мій чоловік Олег просто відкуповується від мене подарунками, гадаю, що через зради…

Кожен раз, вибачаючись, чоловік відкуповується за свої косяки. Спочатку я не надавала цьому значення. Але потім звернула увагу: чим сильніше проступок, тим дорожче подарунок. Таку систему вибрав він сам, але

Історія життя мого кота Захара, який вмів лікувати людей…Історія життя мого кота Захара, який вмів лікувати людей…

На роботі було не нудно, колектив був дружний. Але от увечері зізнатися було тоскливо йти додому. Телевізор, ноутбук і я. І ось вирішила я завести собі кошеня – все ж

Сусід Олексій попросився до мене переночувати, бо в його квартирі коїлося страшнеСусід Олексій попросився до мене переночувати, бо в його квартирі коїлося страшне

Це сталося в травні чи 2000-го, чи то 2001 го. Загалом, повертаюся я вже після опівночі додому. Злегка “на рогах”, так як весь вечір ми нашої дружною компанією пили пиво

facebook