До армії син нікуди так і не вступив, тож коли, відслуживши, повернувся подорослішавши, мені здалося, що тепер він займеться своїм навчанням і знайде нормальну роботу.
Після тижневого відпочинку, син пішов дізнаватися про вступ до університету. Я була дуже рада цьому.
У голові вже малювалися картинки майбутнього. Він завжди добре вчився і міг легко вступити після закінчення школи. Але ця його розслабленість та невизначеність у своїх бажаннях, не дала йому можливості вчасно розпочати навчання.
Але, як-то кажуть, було б бажання, а можливості завжди знайдуться. Зрештою, син вступив, як він сказав, на заочне навчання. А вечорами став ходити до нічного клубу, де працював барменом. Мені не дуже сподобалася ця робота, але він сказав, що це тимчасово, і я змирилася.
Минуло близько пів року, коли з розмови з подругою я дізналася про неприємну новину. Ми з нею рідко бачимося, але влучно. Щоразу при зустрічі ми йдемо до кафе та спілкуємось там до пізнього вечора. Так вийшло і цього разу. Поговоривши про все, ми завели розмову про наших дітей, що подорослішали.
Вона поділилася успіхами своєї доньки, яка ще навчається, але вже знайшла підробіток за фахом. Я теж поділилася відповідальністю свого сина. Розповівши, що він вступив на заочне відділення і вечорами працює у престижному нічному клубі барменом. Не скажу, що задоволена цією його роботою, але як є.
На мою розповідь про роботу барменом, подруга відреагувала якось зніяковіло. Я, не зрозуміла, в чому річ і перепитала, що не так? Вона спочатку не хотіла говорити, але потім все ж таки здалася. Подруга показала мені афішу, розміщену на сайті того самого нічного клубу, в якому працював мій син. На ній була його фотографія.
Але не як бармен, а як стриптизер! У мене на кілька хвилин і мова зникла. У рекламі йшлося про виступ відомого танцюриста, квиток на виступ якого коштував пристойних грошей. Я не знала радіти мені чи плакати. З одного боку є певний успіх у дитини, а з іншого – зовсім не той успіх, про який я мріяла.
Додому прийшла як побита. У голові була лише одна думка: «Як тепер жити далі? Як дивитися людям у вічі, коли твоя дитина танцює голою перед публікою?». Поговоривши з сином про це, я зрозуміла, що йому ця робота цікава й до вподоби. Ми трохи поскандалили. Я образила сина, сказавши, що він ганьбить нашу сім’ю.
А він не стримався і відповів, що це його життя і він має право сам ним розпоряджатися. На цьому й вирішили. Розійшлися по своїх кімнатах із образою в душі одне на одного, тепер він не хоче зі мною спілкуватися.
Може, я зовсім відстала від життя і чогось не розумію? Адже є багато різних професій, ну чому саме ця?
