Вже більше як 20 років ми з чоловіком живемо дружно, можна сказати, душа в душу. За цей час народився син Андрій. Він гарний, розумний, має вищу освіту.
Нещодавно Андрій вирішив одружитися. Майбутню наречену, зустрів на роботі. Всього пів року тому познайомилися. Я, чесно скажу, не була готова до весілля.
Я вважала, що молоді люди повинні більше дізнатися одне про одного. Але син мені сказав, що я надто все ускладнюю. Хай там як, в мене появилася невістка Христина.
Живемо ми всі разом. Діти працюють, ми теж вічно на роботі. Ввечері всі приходимо додому, вечеряємо і йдемо спати. На вихідні молоді їдуть відпочивати, переважно в клуб.
Все було б добре, якби ті поїздки по клубах не ставали щораз частішими. Я ніколи не ходила по таких місцях, тому й не знаю, що там робиться. Але з того, як повертається додому Андрій з Христиною, я розумію, що вони там багато випивають.
Андрій ніколи раніше не був любителем нічних розваг, якось дуже різко він змінився.А нещодавно я зустріла свою стару подругу. Ми розговорилися.
Вона запитала, про сина і невістку. Я не звикла жалітися чужим людям, тому відповіла, що все добре. Але вона не сприйняла мою відповідь серйозно і поцікавилася, чи далі Христина так часто “шастає” по нічних клубах.
Виявляється, моя невістка жила по сусідству з нею і вона дуже добре її знає, ще з дитинства. І тут вже моя цікавість перемогла. Я попросила подругу розповісти щось про Христину.
Виявилося, що та ще з дитинства тинялася вечорами, заводила сумнівні знайомства. Батьки не звертали уваги на її виховання, а вона навчання закинула, кожного дня нового залицяльника мала, на новій машині додому приїздила.
Виходить, це невістка мого сина до такого способу життя спонукає. Ті новини я розповіла чоловікові. Він підтримав моє рішення — поговорити з сином.
Довго чекати не довелося. Наступного дня була субота. Андрій з дружиною повернувся додому під ранок. Прокинулися аж у неділю ввечері. Я спокійно почала розумову про неправильний спосіб життя, про те, що не треба травити себе алкоголем і всякою заразою.
Невістка спалахнула, як сірник, мовляв, живемо, як хочемо, не ваше діло. Син теж щось почав голос підвищувати. І тут обізвався чоловік, як зазвичай ніколи не кричав.
Його вимога була остаточна: “поки ви живете в одній хаті з нами, ви будете жити за моральними принципами нашої сім’ї й крапка.” Він там ще дещо сказав і в досить грубій формі, але я не посміла щось йому дорікнути.
Пройшло кілька днів, діти ображаються, не говорять з нами. Що буде далі, я не знаю. Але хай подумають, є про що…
