Якось захворіла одна з моїх колег і мені довелося виходити на роботу замість неї, хоча в мої обов’язки така робота не входить та все ж. Словом вдягла я фартух, взяла меню і піднос в руки і пішла обслуговувати столики. День мав бути важкий, адже на вечір замовити банкет відразу на 8 столів.
Точніше сказати 2 бенкети, одні з замовників мої знайомі, у них там якийсь корпоратив, інші мені люди не знайомі. Їх обслуговуванням займався адміністратор закладу, тому він в погоджував меню та інші важливі моменти.
Я прийнялася за роботу, почала обслуговувати ті столи, де відпочивали мої знайомі. Там до мене віднеслися з повагою, всі знали що я власниця закладу.
Трошки пізніше підійшли і інші відпочиваючі, всілися, я підійшла з меню і тут же зрозуміла що ці люди мої однокласники. Мене вони звісно ж не покликали, а все через те, що моя сім’я була дуже бідною і перші кілька років я на зустрічі не ходила через брак грошей, а потім мене просто перестали запрошувати.
Я підійшла до дзеркала, впевнилася що все в порядку, і пішла до стола. З мене звісно ж посміялися і познущалися. Прикололися з приводу того, що як на офіціантку я непогано виглядаю, мабуть ще якісь обов’язки виконую, чи сплю з власником.
Мені стало дуже образливо. Тут якраз і зал приїхав мій чоловік, і звільнилася ще одна офіціантка яка допомагала на кухні, я зняла фартух і ми з чоловіком пішли за стіл тієї іншої компанії, нас запросили.
Добряче “насвяткований” мій однокласник, вигукнув, дивіться, а Тоню зняли нашу, а, красуне, скільки за годину береш? Тут мій чоловік встав і просто врізав. Звісно не знаючи всієї ситуації однокласники почали просити покликати хазяїна.
Я сказала що це і є власник, і так я з ним сплю, бо він мій чоловік. А ще, я порадила не з’являтися більше в мережі наших магазинів, ресторанів та готелів, бо їм там не раді.
Всі почали вибачатися, бо якби ж вони знали що я.. Але мені всеодно, я ціную людей за їх вчинки, а не слова, і бачити їх не хочу.
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…