Мені 53 роки. Я вважаю, що демографічна ситуація у нашій країні складна, якщо не сказати катастрофічна.
Зараз в мене полетять каміння від феміністок. Всі ці емансипації до добра не доводять, а навпаки, сприяють знищенню держави. Ось з одного боку, у нас влада всіляко закликає населення збільшувати народжуваність: і грошима допоможуть, і всякі пільги багатодітним, і житло. Через це нерідко навіть невдоволення виникають, оскільки багатьох обурює, що горе-матері народжують, щоб отримувати кошти від держави, а потім ці діти самі по собі.
При цьому у молоді зараз закладено, що “адекватні” дівчата після школи прагнуть будувати кар’єру, йдуть в інститути, влаштовуються в престижні компанії, мандрують по всьому світу. А потім їм уже й не до дітей: з кожним роком все складніше зустріти кохану людину і наважитися збудувати сім’ю. Особливо, якщо всього в житті досягла сама. І звісно, хто про таке не мріє, коли на кожному боці “успішні” блогерки, які відвідали пів світу та надані самі собі. А ось про родину ніхто не замислюється.
От я й подумав, що до материнства треба готувати зі шкільної лави, а не вкладати дівчаткам у голову історії про успішну кар’єру. Вже у 17 років кожна дівчина має розуміти, що її кар’єра – це сім’я та діти. Виповнилося 17 років — отримай посібник, щоб не про роботу думала, а про реалізацію себе як матері та була впевнена, що держава підтримає.
Не сумніваюся, що демографічні показники одразу підскочать у кілька разів. Та й сім’ї будуть міцнішими, якщо дівчатка не про кар’єру мріятимуть, а створюватимуть сімейний затишок. Ось тільки допомога має бути не формальною, а гідною, щоб не було необхідності шукати додатковий заробіток. Ці гроші окупляться державі, адже вирішиться головна проблема — демографічна, а це наше майбутнє. Адже пенсійний вік збільшують, бо пенсії нема звідки платити, молодше покоління не може забезпечити своїх людей похилого віку.
А тепер давайте, засуджуйте. Ось тільки аргументуйте, у чому я не правий.
— Ти впевнений, що це гарна ідея? — Олена поправила сережку, дивлячись на себе у…
Того вечора Анна провела чимало часу біля плити, обережно помішуючи киплячу солянку. Це була страва,…
Час наближався вже до обіду, коли Ілля нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: - Яно, я…
- Може, посидимо у кафе? Пінного замовимо, поговоримо? - Запитав Микола наприкінці робочого дня. -…
- Алло, Віро, привіт. Розмова є, термінова! Телефоном не можу сказати, чоловік може зайти будь-якої…
Пізня осінь. Вітер б’є по плечах, ганяючи опале листя між надгробками. Небо низьке, сіре, ніби…