– Що означає розширюватися? Навіщо? У вас же чудова однушка! Що вам ще треба? – обурилася Світлана Юріївна.
Ольга закотила очі. Мати не звикала до зручності і будь-яке бажання жити краще, сприймала, як неприпустиму розкіш.
Сама вона могла роками користуватися зламаною шафою, економити на опаленні та доводити всім навколо, що новий диван купують лише люди, яким нікуди подіти гроші. Однак Ольга не розуміла, чому разом із мамою терпіти незручності повинні й інші.
– Мамо, я при надії. За кілька місяців з’явиться дитина, а в одній кімнаті нам утрьох буде тісно. Ми з Андрієм давно збирали гроші і тепер можемо купити двокімнатну квартиру.
– Нічого вам не буде тісно! – перервала Світлана Юріївна. – Я вас із Наташею виростила у комуналці. В одній кімнаті мешкали втрьох, і ніхто від цього не постраждав. Подивися, які ви розумниці виросли!
– Так, мамо, ми жили втрьох в одній кімнаті, – відповіла Ольга, уже не намагаючись стримувати роздратування.
– У нас із Наташею ніколи не було особистого простору! Ми перевдягалися за дверцятами шафи, уроки робили по черзі, а якщо одній хотілося спати, друга мала сидіти тихо. Своїй дитині я такого життя не бажаю!
– Подумаєш, які страждання! Натомість ви навчилися цінувати те, що маєте.
– Я ціную те, що маю, тому хочу використати наші накопичення на хорошу квартиру.
– Ви з Андрієм просто зажерлися! Спочатку вам окрема квартира знадобилася, тепер уже двокімнатну подавай. Потім скажете, що без заміського будинку нещасні!
– Ми розширюватимемося, мамо! Рішення прийняте, і твій дозвіл нам не потрібний.
Ольга забрала сумку і попрямувала до передпокою. Продовжувати розмову було безглуздо. Світлана Юріївна не слухала доньку, а лише чекала на можливість повторити, як чудово раніше жили люди і скільки непотрібних бажань з’явилося у молоді.
– Звичайно, йди! – крикнула мати з кімнати. – Адже правду неприємно чути!
– Мені неприємно чути, як ти ставишся до моєї дитини.
На вулиці Ольга пошкодувала, що взагалі розповіла про покупку. Вона розраховувала, що Світлана Юріївна бодай зрадіє майбутньому онукові, запитає про термін, чи почне обирати ім’я. Натомість мати негайно почала доводити, що дитині вистачить ліжечка біля дивана батьків.
Як можна бути такою черствою? Світлана Юріївна сама обрала залишитись у комуналці. Коли дочки почали заробляти, вони десятки разів пропонували допомогти їй із переїздом.
Наталя знайшла недорогу квартиру, а Ольга була готова оплачувати половину оренди, проте мати влаштувала скандал і заявила, що викидати гроші заради окремої ванної кімнати не збирається.
Пізніше сестри запропонували продати кімнату і додати суму, що бракує. Світлана Юріївна знову відмовилась. Їй подобалося розповідати знайомим, що вона ніколи не гналася за багатством. Ольга не сперечалася з її вибором доти, доки мати не почала нав’язувати такий спосіб життя і їм.
Додому Ольга повернулася засмученою. Андрій одразу зрозумів, що візит до Світлани Юріївни закінчився черговою сваркою.
– Вона знову сказала, що ми неправильно витрачаємо гроші? – Запитав він, обіймаючи дружину.
– Гірше. На її думку, дитині буде чудово у нашій кімнаті. Вона ж виростила нас із Наталкою в комуналці, отже, і я зобов’язана повторити її подвиг!
– Ми нічого не повинні повторювати. У нас є можливість переїхати, тож ми переїдемо.
– Вона жодного разу не спитала, як я почуваюся. Навіть не пораділа. Відразу почала рахувати наші гроші та пояснювати, що ми могли б обійтися без нової квартири.
– Олю, твоя мама завжди так реагує на те, чого сама собі не дозволяла. Пам’ятаєш, як вона лаяла Наташу за поїздку до Туреччини? За місяць заспокоїлася і навіть світлини сусідкам показувала.
– Квартиру вона сусідкам не покаже. Скоріше розповість, що невдячна дочка зв’язалася з марнотратом і забула, чому її вчили.
– Нехай розповідає. Головне, щоб тобі, мені та дитині було добре.
Андрій посадив Ольгу поряд і почав перераховувати все, що вони зможуть зробити в новій квартирі. Окрему дитячу, велику шафу у передпокої, робоче місце для Ольги та диван, на якому Наталя зможе залишатися ночувати.
За кілька хвилин Ольга вже знову обговорювала з ним райони та сперечалася, чи потрібна їм лоджія.
Поступово життя повернулося у звичне річище. Світлана Юріївна два тижні не дзвонила, а Ольга вирішила не нагадувати про сварку. Вона займалася роботою, ходила на обстеження та щовечора переглядала нові оголошення.
У суботу приїхала Наталя. Її знайомий рієлтор передав кілька пропозицій, які ще не встигли розмістити на сайтах. Сестри влаштувалися в кімнаті, розклали перед собою видруки та почали порівнювати планування.
– Ось ця квартира мені подобається, – сказала Наталя. – Кімнати ізольовані, кухня простора, клініка поруч.
– Зате до роботи Андрія майже дві години із пересадками. Він за тиждень зненавидить і квартиру, і мене.
– Тоді дивись таку. Тут дорожча, зате район гарний. Поруч школа, парк, магазини та зупинка.
– Будинок ще не зданий. Раптом знову перенесуть терміни?
– Я вибирала б місце, де вже все є. Поки біля нової багатоповерхівки відкриють поліклініку та пустять нормальний транспорт, твоя дитина встигне вирости. Краще зараз трохи переплатити, ніж потім щоранку діставатися до дитячого садка через все місто.
Ольга погодилася з сестрою і потяглася за наступним аркушем, коли пролунав дзвінок у двері.
– Ти когось чекаєш? – Запитала Наталя.
– Андрій на роботі, а більше ніхто прийти не повинен.
На порозі стояла Світлана Юріївна. Вона одразу пройшла у квартиру, тільки-но Ольга встигла відступити убік.
– Наталка теж тут? – Запитала мати. – Що за збори ви влаштували?
Світлана Юріївна увійшла до кімнати, побачила видруки та невдоволено підібгала губи.
– То ти ще не передумала розширюватись?
– Не передумала. Ми хочемо переїхати до появи дитини. Гроші зібрані, залишилося вибрати потрібне житло.
– Ви обидві зовсім без мізків? – Закричала Світлана Юріївна. – Сидите тут і вирішуєте, куди викинути величезну суму!
– Олю, озирнися навколо. У вас чудова квартира, місця достатньо. Поставте ліжечко біля вікна, дитячі речі приберете до шафи. Навіщо вам ще одна кімната?
– Через те, що ліжечко біля вікна не вирішить проблему. Дитина ростиме.
– Я вас інакше виховувала! Ви були простими, розуміли ціну грошам і не вимагали зайвого. Що сталося з вами? Тепер одна квартири змінює, інша курортами їздить. Можна подумати, що ви обидві раптово стали важливими особами!
Наталя відклала аркуші.
– Ти вважаєш, що нормально нас виховала?
– А хіба ні? Обидві ситі, одягнені, освіту здобули. Чого тобі ще не вистачало?
– Ти навіть не знаєш, про що ми з Олею розмовляли ночами, – відповіла Наталя. – Ми лежали поряд і шепотіли, що коли виростемо, обов’язково купимо окреме житло.
– Це була наша головна мрія із самого дитинства. Ми не про ляльки думали і не про ошатні сукні. Ми мріяли про кімнату, де можна зачинити двері і залишитися одній хоча б на годину.
Ольга пам’ятала ці розмови. Наталя малювала у старому зошиті майбутню квартиру та розподіляла кімнати. Іноді вони сперечалися, кому дістанеться спальня з балконом, хоча чудово розуміли, що жодного балкона у них немає і найближчими роками не з’явиться.
– Не було такого! – Заявила Світлана Юріївна. – Зараз вигадуєте, щоб виставити мене поганою матір’ю. Я відмовляла собі у всьому, а ви тепер звинувачуєте мене за те, що окремі спальні вам не надали.
– Ми не звинувачуємо тебе за відсутність грошей, – сказала Ольга. – Ми злимось, бо ти досі не визнаєш, що нам було важко.
– Важко? Спати було де, їжа в будинку була, речі я вам купувала. Деякі діти й половини цього не бачили.
– Ти знову не чуєш, про що ми говоримо, – втрутилася Наталя. – Мова не про дорогі меблі та гарні шпалери. Ми роками жили один у одного на голові і не могли відпочити, ні покликати подруг, ні зайнятися своїми справами.
– Натомість виросли дружними!
– Ми виросли дружними не завдяки тісноті, а тому, що підтримували одна одну, коли ти забороняла нам хотіти більшого.
Світлана Юріївна різко присунула до себе один аркуш, подивилася на вказану ціну та повернула його на стіл.
– Якщо у вас є такі гроші, їх треба розумно витратити. Ваша двоюрідна сестра, між іншим, не змогла вступити на бюджет. Лариса не потягне сплату контракту, тому їй знадобиться допомога.
Кілька секунд Ольга намагалася зрозуміти, до чого тут їхня двоюрідна сестра. Потім зміст сказаного став очевидним.
– Ти хочеш, щоб ми віддали гроші на її навчання?
– Не віддали, а допомогли близькій людині. Дівчинці потрібно здобути освіту, а ви і без квартири обійдетесь.
– Мамо, ти серйозно пропонуєш нам відмовитися від переїзду і сплатити чотири роки навчання моїй двоюрідній сестрі?
– Не одразу за чотири роки. Платитимете по семестрах, вам так навіть зручніше. Андрій добре заробляє, ти теж без діла не сидиш.
– Ти вже все розрахувала? – Запитала Ольга, не вірячи почутому.
– А що тут розраховувати? Ларисі одній не впоратися. Потрібно думати не лише про себе, а дбати про рідню.
– Чому донька тітки Лариси не обрала навчальний заклад дешевше?
– Вона мріє саме про цей інститут!
Ці слова остаточно вивели Ольгу із себе. Світлана Юріївна захищала мрію племінниці та водночас вимагала, щоб її власна дочка знову відмовилася від своєї.
– Значить, її мрія важлива, а моя знову нісенітниця? – вигукнула Ольга. – Ми з Андрієм кілька років збирали ці гроші. Я брала додаткову роботу, він відмовлявся від відпустки.
– Ми витратимо накопичення на себе та свою дитину! У нього буде окрема кімната, і мені байдуже, що ти про це думаєш!
– Ось як ти заговорила! Гроші тебе зіпсували. Раніше ти не була такою жадібною!
– Раніше Оля боялася заперечувати тобі, – сказала Наталя. – Це ти зовсім не змінюєшся. Застрягла в комуналці, задовольняєшся малим і злишся, коли ми обираємо інше життя.
– Я вас виростила, а тепер ви вдвох вирішили мене принижувати?
– Ніхто тебе не принижує! Я просто не збираюся витрачати свої гроші на когось іншого!
Світлана Юріївна почервоніла від злості.
– Я сказала, що ми сплатимо за навчання! Я вже пообіцяла!
– Тоді подзвони тітці Ларисі і поясни, що пообіцяла чужі гроші. Наша квартира буде куплена, а її дочка нехай шукає інший спосіб сплатити за навчання.
– Я нікуди дзвонити не збираюся!
– Доведеться, бо від нас вона не отримає жодної гривні!
Світлана Юріївна знову почала звинувачувати дочок у невдячності, згадувати, скільки років носила одне пальто, і обіцяти, що якось вони пошкодують про свою жадібність. Ольга більше не намагалася виправдовуватись.
– Мамо, йди, – зажадала Наталя. – Олі не можна стільки нервувати, а ти все одно не зупинишся.
– Ти мене виганяєш?
– Ти прийшла без запрошення, влаштувала скандал і зажадала віддати їхнє накопичення. Тому зараз ти підеш!
Світлана Юріївна ще кілька хвилин обурювалася, проте Наталя не дозволила їй повернутись до кімнати. Провівши матір, вона підійшла до сестри і міцно обійняла її.
– Не хвилюйся, тобі зараз не можна, – сказала Наталя. – Про маму не думай. Ти ж знаєш, яка вона. Спочатку потрібно подбати про себе, чоловіка та дитину, а потім уже допомагати іншим.
…Через місяць сестри розбирали коробки у новій двокімнатній квартирі. Ольга раз у раз йшла до майбутньої дитячої, уявляючи, де поставить ліжечко, шафу і крісло.
Андрій заглянув у кімнату і посміхнувся.
– Я вже замовив їжу. Через десять хвилин привезуть, тож закінчуйте і обідатимемо.
– Ми майже закінчили, – відповіла Наталя. – Залишилося переконати Олю, що двадцять дитячих костюмів одного розміру їй не знадобляться.
– Я купила лише вісім!
– Інші дванадцять тоді самі з’явилися у коробці. Так?
Ольга розсміялася та обійняла сестру. Андрій стояв поруч, дитина нагадала про себе легким поштовхом, а за стіною чекала його власна кімната. Вся її родина зараз була тут… А мати…, – вона сама обрала свій шлях, – нехай висьорбує тепер…
Що ви скажете про витівки матері? Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки!
