Після того як не стало чоловіка я залишилася одна у двокімнатній квартирі. Син із сім’єю поїхав працювати за кордон, та там і залишився жити. Ми дуже часто спілкуємося телефоном, але приїжджає він із сім’єю раз на рік. А я з віком все частіше відчуваю свою самотність. У мене є друзі, нещодавно завела собі кошеня, але хочеться, щоб у квартирі, особливо вечорами, була жива людина.
І я вирішила взяти до себе на квартиру дівчину, бажано студентку. Так і написала в оголошенні. Але незабаром зателефонував молодий хлопець і сказав, що він теж студент і хоче, щоб я здала йому кімнату. А діло було не тільки в грошах, а в спілкуванні. Але він так просив, казав, що йому близько від мене їхати на навчання. І я погодилась. Звали його Олексій.
Спочатку все було нормально, допоки він не познайомився з дівчиною і не став приводити її до себе. Я, звичайно, була проти цього, і попередила, що йому доведеться шукати інше житло, якщо це повторюватиметься. Між нами виник конфлікт, мій квартирант доводив, що він платить за кімнату, зробив дрібний ремонт, навіть нову пральну машину купив, тому може робити тут усе, що захоче. Я дала йому термін до кінця місяця, а потім він мав з’їхати.
Щодня надвечір ми з подругами гуляємо у парку та Олексій це знав. Але цього вечора раптово почався дощ, і я повернулася додому раніше. Зайшовши в квартиру, я почула шум води у ванній, де зовсім недавно я зробила ремонт і купила нову пральну машину і мені не хотілося б, щоб чужі люди все це зіпсували.
Я пройшла на кухню, поставила чайник і почала чекати. Не підозрюючи, що я вдома, з душу вийшов Олексій та дівчина, на якій був лише рушник на голові. Побачивши мене, вони остовпіли. Першим прийшов хлопець, сказав, що дівчину звуть Маша і що вони зараз підуть. Але я запросила їх попити разом чай та сказала, що йти нікуди не треба.
Поки вони одягалися, я несподівано для себе, вирішила, що якщо вони хочуть, то нехай залишаються жити в мене разом. Адже я вже звикла до Олексія, та й хлопець він хороший. Навіщо шукати когось іншого.
Руслан доробляв салат на кухні, коли почув, як вихідні двері відкрилися. – Коханий, ми прийшли!…
Оксана пам’ятала той день до найменших дрібниць - запах лікарняного коридору, різкий, трохи металевий, як…
– Віра! Закрий двері в кімнату, твій син так шумить, що голова розболілася! – невдоволено…
У п'ятницю Ірина оформила відгул. Після двох тижнів безперервної напруги, коли доводилося затримуватися в офісі…
– Кохана, ну знову твої пиріжки підгоріли .. І тісто жорстке .. Все – таки…
- Розлучайся, Женю, завтра ж подавай, я заважати не стану, - сказала я, акуратно складаючи…