Десь півроку тому я вирішила, що потрібно знайти засіб додаткового заробітку. У молодості я трохи займалася шиттям, вирішила повернутися.
Спочатку трохи освіжила знання, підкрутила стареньку, але робочу швейну машинку. Коли матеріали були куплені, почала брати замовлення. Справа пішла непогано, усім потрібно було щось підшити. Дехто навіть замовляв пошиття одягу.
Складно повірити, але за півроку я виросла в цьому і почала робити цікаві речі. Одного дня мені захотілося пошити ошатну дитячу сукню.
Напевно, це все моя внутрішня дитина, яка завжди мріяла про таке. Дитинство у мене було бідним, усі речі я доношувала за старшою сестрою. Коли сукня була готова, я подумала про те, що є і зараз дівчатка, які мріють про нову сукню.
Тоді я вирішила, що треба це вбрання комусь віддати. Просто так. Зробити добру справу і порадувати якусь дитину. Мені не важко знайти контакти волонтерів, а ті вже сказали, кому можна віднести сукню.
Я почала займатися цим на регулярній основі. Матеріальна допомога багатодітним — добрий спосіб робити добрі справи.
Щотижня я шила нове вбрання і відносила його багатодітним мамам. Щоб спростити завдання жінкам, я сама приносила одяг до їхнього будинку. Потрібно було тільки спуститися та забрати.
Я не розраховувала на потік подяки, все ж таки матерям у нашій країні живеться нелегко, у них є причини бути розлюченими. Однак і такої реакції я не очікувала.
Перша жінка кинула мені сухе “дякую”, навіть не глянувши на сукню. Друга глянула на мене зневажливо і здивовано підняла брову, коли дізналася, що принесла я тільки одну сукню. Тоді забрала пакет та пішла, нічого не сказавши. Спочатку я дивувалась і думала, що роблю щось не так.
Наступна жінка теж зустріла мене кислим поглядом. Тоді я не витримала і спитала, в чому справа. Вона одразу розлютилася і пирснула:
«Краще б гроші принесла, від них хоч користь є. А ці ганчірки мені навіщо? Я беру їх лише через те, що волонтер змусив».
Тоді мені стало якось неприємно і прикро від всієї ситуації. Адже я хотіла як краще, але, мабуть, моя допомога нікому не потрібна.
Якби у мене були гроші, я б допомагала. Але це все, що я можу зробити.
Після цього немає жодного бажання допомагати, адже догодити багатодітним матерям ще складніше, ніж клієнтам, які платять гроші за замовлення. Буде мені наука.
