Вже давно зустрічаємося з дівчиною та винаймаємо разом квартиру. Обидва зайняті роботою, але через те, що у мене плаває графік і робочих годин виходить менше, то я беру на себе приготування їжі та прибирання.
Ми жили щасливо та спокійно, доки до нас не приїхав брат моєї дівчини. Це, знаєте, такий стандартний бидлуватий невдаха, який кидає все, за що не береться і думає, що всі йому мають допомогти.
Так ось він каже: “Я просто залишуся у вас на один день, знайду роботу і піду”. Звичайно, цей один день розтягується на три тижні, і за цей час брат поводився в нашій квартирі як господар. Одного разу настала точка кипіння і мені це набридло, я сказав дівчині, що час припиняти це все.
А її братик, як дізнався про можливий з’їзд, почав прикидатися жертвою – мовляв, роботи немає, жити ніде і все в такому дусі. Моя благовірна почала апелювати мені, що сім’я священна, і брата треба залишити пожити ще.
Через декілька днів мій терпець урвався, і я вирішив піти, зібрав свої речі та повернувся до батьків. Минув тиждень, і дівчина почала дзвонити й скаржитися в слухавку про сварки, постійний бардак і те, що у них немає їжі. Я побажав їй удачі та поклав слухавку.
Через два дні почув стукіт у двері, і виявилося, що цей персонаж прийшов, мабуть, йому сестра сказала мою адресу. Брат почав просити вибачення, сказав, що знайшов роботу і з’їхав, дуже наполягав на тому, щоб ми помирилися.
Трохи подумавши, я повернувся до нашої квартири. Прийшовши туди, побачив, що там справді панував безлад. Ми ввічливо поговорили, начебто все обговорили.
І тут відчиняються вхідні двері, а там братик. Його перше запитання: ‘Щось поїсти буде? Ти нічого не приготував, чи що? Загалом, братик збрехав, він нікуди не пішов і не збирався. Я пішов і після цього не спілкувався ні з дівчиною, ні з її дивним братом, м’яко кажучи.
