Історії про зраду завжди чіпляють мене, адже я була точно в такій ситуації. Єдина різниця в тому, що ми й досі живемо разом заради дітей. Я вже навіть не стежу за його захопленнями, мені все стало байдужим.
Перший раз, коли я дізналася про зраду, чоловік звичайно присягався, що це неправда. Потім уже казав, що усвідомив свою помилку та розлучився з коханкою. Я вибачила, життя потроху почало налагоджуватися, але з часом у нього з’явилося нове захоплення. Знову обіцянки, що це хвилинна слабкість, що все в минулому, і я знову повірила.
Я навіть почала віддавати дітей бабусям та дідусям на вихідні, щоб побути разом, приділити чоловікові більше уваги. Наші стосунки стали більш яскравими, як у перший рік нашого спільного життя, а я була щаслива і впевнена, що всі неприємності позаду. Заспокоювала себе, що більшість чоловіків так чинить, така вже у них природа, інстинкт продовження роду, чи що.
І знову я помилилася: вкотре застукала чоловіка за листуванням із якоюсь дівчиною. Він думав, що я сплю, і навіть не намагався приховати, що хтось у нього є. Міг би писати їй абсолютно безпечно з роботи, але розслабився і не вважав за потрібне напружуватися, навіть для збереження видимості пристойності.
Після чергового та вже звичного скандалу, я знову повірила йому та пробачила. Не тому, що так сильно люблю, швидше, боляче було усвідомлювати, що залишуся одна з двома дітьми. Ми потім навіть з’їздили вдвох на тиждень до моря, залишивши дітей з бабусею. Гуляли, ходили у кіно, ресторани. Здавалося, що все в нас знову чудово.
Вчора я зненацька повернулася додому і почула, як він розмовляє з нею телефоном. Чоловік не дізнався, що я чула розмову, вирішила не говорити — який сенс? Мені не зрозуміло, як можна одні й ті самі слова кохання говорити, і мені, і коханці?
Розумію, що розлучення – єдиний вихід усе припинити і жити далі, але не можу на це наважитися. Дуже лякає невідомість, ймовірні фінансові труднощі та необхідність все пояснювати дітям та знайомим.
Того вечора листопадовий дощ хльостав у вікна їхньої столичної квартири, наче хотів змити з фасаду…
Павло стояв на порозі своєї квартири, ніяк не наважуючись подзвонити у двері. Там, за дверима,…
– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена…
- Пані, не знаєте, автобус уже пішов? - до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме мужик,…
Він брів нічним містом, сильно хитаючись, після прийняття доброї порції міцного. Куди забрів? Його це…
Їх завжди було троє, з дитячого садка. Смішно зізнатися, але в сорок два роки Ніна…