Я думала материнство принесе якийсь сенс у моє життя, яке полягало в ненависній роботі і зустрічах з подругами за келихом

У жовтні минулого року я вийшла заміж за чоловіка, від якого завагітніла. Це не був шлюб через необхідність, ми ще раніше домовилися про те, що розпишемося, якщо я завагітнію.

Річ у тім, що до вагітності у мене була нав’язлива думка про безпліддя (з гінекологічного погляду це було нічим не обумовлено), і я просто хотіла перевірити, чи здатна я зачати у свої 24 роки.

Загалом, вагітність відбулася, заміжжя теж, дочка народилася, але в голові у мене весь цей ланцюжок досі не вкладається. Мене обтяжують мої материнські обов’язки, є постійний страх, що я зроблю щось неправильно, до того ж не залишають думки про те, що взагалі дарма я все це затіяла.

Я не відчуваю себе ні дружиною, ні матір’ю, хочеться прокинутися і усвідомити, що мені років 15 і треба йти до школи, а все моє «доросле» життя мені наснилося.

Я сподівалася, що поява дитини не тільки розвінчає в моїй голові міф про безпліддя, але й принесе якийсь сенс у моє життя, яке полягало в ненависній роботі і зустрічах з подругами за келихом.

Я чула і раніше про те, що дітей треба заводити, коли ти готовий поділитися з ними своїми знаннями, мудрістю і просто щастям, яке ти відчуваєш від перебування в цьому світі. Але з роками «щастя» ставало дедалі менше, а думка про безпліддя ставала все нав’язливішою. І я побоялася, що якщо не  народжу в 25, то не народжу ніколи.

Тепер я сиджу в декреті, чоловік працює, з дитиною мені допомагають родичі, але почуваюся ще гірше, ніж до народження дочки. Тобто сенс у моєму житті не тільки не з’явився, а стерся ще більше, адже всі дні з дитиною схожі.

І я не бачу себе поруч із дорослою дочкою, мені здається, що щось погане станеться раніше, ніж вона піде до школи. Адже погані думки переслідують мене років із 15, тобто з моменту, коли треба починати включати голову і дорослішати, чого я так і не зробила.

Я не знаю, для чого я все це написала, не шукаю конкретної поради, хотілося просто виговоритися. Може, хтось має аналогічну «післяродову депресію». Те, що треба бути сильною, я знаю, але це знання ніяк не допомагає.

Related Post

Вони пішли а той світ одночасно, адже в цьому не пожили щасливо, він, вона і плід їхнього коханняВони пішли а той світ одночасно, адже в цьому не пожили щасливо, він, вона і плід їхнього кохання

Леся та Вова прожили в шлюбі 3 роки, а потім Леся завагітніла. Цю новину чоловік прийняв без особливого ентузіазму, але дитини позбавляти життя не стали. Леся якраз таки була дуже