Я думала материнство принесе якийсь сенс у моє життя, яке полягало в ненависній роботі і зустрічах з подругами за келихом

У жовтні минулого року я вийшла заміж за чоловіка, від якого завагітніла. Це не був шлюб через необхідність, ми ще раніше домовилися про те, що розпишемося, якщо я завагітнію.

Річ у тім, що до вагітності у мене була нав’язлива думка про безпліддя (з гінекологічного погляду це було нічим не обумовлено), і я просто хотіла перевірити, чи здатна я зачати у свої 24 роки.

Загалом, вагітність відбулася, заміжжя теж, дочка народилася, але в голові у мене весь цей ланцюжок досі не вкладається. Мене обтяжують мої материнські обов’язки, є постійний страх, що я зроблю щось неправильно, до того ж не залишають думки про те, що взагалі дарма я все це затіяла.

Я не відчуваю себе ні дружиною, ні матір’ю, хочеться прокинутися і усвідомити, що мені років 15 і треба йти до школи, а все моє «доросле» життя мені наснилося.

Я сподівалася, що поява дитини не тільки розвінчає в моїй голові міф про безпліддя, але й принесе якийсь сенс у моє життя, яке полягало в ненависній роботі і зустрічах з подругами за келихом.

Я чула і раніше про те, що дітей треба заводити, коли ти готовий поділитися з ними своїми знаннями, мудрістю і просто щастям, яке ти відчуваєш від перебування в цьому світі. Але з роками «щастя» ставало дедалі менше, а думка про безпліддя ставала все нав’язливішою. І я побоялася, що якщо не  народжу в 25, то не народжу ніколи.

Тепер я сиджу в декреті, чоловік працює, з дитиною мені допомагають родичі, але почуваюся ще гірше, ніж до народження дочки. Тобто сенс у моєму житті не тільки не з’явився, а стерся ще більше, адже всі дні з дитиною схожі.

І я не бачу себе поруч із дорослою дочкою, мені здається, що щось погане станеться раніше, ніж вона піде до школи. Адже погані думки переслідують мене років із 15, тобто з моменту, коли треба починати включати голову і дорослішати, чого я так і не зробила.

Я не знаю, для чого я все це написала, не шукаю конкретної поради, хотілося просто виговоритися. Може, хтось має аналогічну «післяродову депресію». Те, що треба бути сильною, я знаю, але це знання ніяк не допомагає.

Related Post

Чоловіку доводиться розриватися між нами та донькою від першого шлюбуЧоловіку доводиться розриватися між нами та донькою від першого шлюбу

Ніколи не думала, що я стану злою мачухою зі старої казки. Коли ми познайомилися з моїм чоловіком, я знала, що в нього є дочка. Власне кажучи, ми й познайомилися, відпочиваючи на

Страждаю в суспільстві батьків, хоча дуже їх люблюСтраждаю в суспільстві батьків, хоча дуже їх люблю

Мені 21 рік. Близько року тому я одружилася і з’їхала від батьків. І це найкращий рік у моєму житті. Я стала дуже спокійною, врівноваженою та філософськи налаштованою, адекватно сприймаю речі, з чоловіком у нас

Хотів зробити добру справу, а в результаті обзавівся ще й чужою дитиноюХотів зробити добру справу, а в результаті обзавівся ще й чужою дитиною

Я працюю таксистом, познайомилися ми з моєю жінкою Ларисою, коли вона їхала в пологовий, я звернув увагу що вона була сама, допомоги не було ні від кого, я навіть допомагав