Я дивуюсь логіці батьків! Відмовилася брати сестрі іпотеку, бо не пішла б вона, але батьки придумали чудовий план – переписали на неї свою квартиру.
Тепер просять, щоб я вже взяла іпотеку їм, бо вони старенькі на них ніхто не оформить. І звісно ж вони впевнені, що платити цю іпотеку маю я.
Риторика змінилася з “ти маєш допомогти сестрі” на “ти маєш допомогти батькам”. А я не вважаю, що щось їм винна. Це було їхнє рішення зробити “добру справу” для сестри.
Ось вони молодшу з дитинства в попу цілували, а я відразу попереджала, що це нічим добрим не закінчиться. Але хто б мене слухав! Вони ж дорослі та досвідчені. У нас із сестрою різниця у п’ятнадцять років. Цьому дівчиську нещодавно виповнилося дев’ятнадцять років, але в неї вже живіт лізе на ніс: дитина з’явиться не сьогодні-завтра.
Ну добре хоч, що не в чотирнадцять, але це нічого особливо не змінює, тому що вона в чотирнадцять ніде не працювала, що зараз.
Дівчинка аби як закінчила одинадцять класів, а потім оголосила, що сильно втомилася, хоче відпочити та зрозуміти, яким вона бачить своє майбутнє.
А майбутнє наочно продемонструвало, що бачить вона себе матір’ю-одиначкою, тому що дитина ось-ось з’явиться, а татко зник відразу після фото тесту з двома смужками.
Батьки, коли дізналися про цікавий стан молодшої, мало не по стелі в паніці бігали. Така молода і вже з дитиною, це жах!
Так, не отримати сестрі тепер нобелівську премію з фізики, дитина відволікатиме. Хтось на повороті обов’язково обскаче нашу “талановиту трієчницю”.
Набігавшись по стелі, зробили висновок, що бідненьку тепер заміж не візьмуть з дитиною й батьки раптово вирішили, що шанси на весілля можна підвищити, якщо у донечки буде квартира.
Та ось невдача – грошей на квартиру донечка не має, батьки теж якось мільйонів не накопичили. Тоді й згадали про мене, як про платоспроможного члена сім’ї. Мені було в ультимативній формі сказано, що я зобов’язана взяти в іпотеку квартиру, оформивши її на сестру, щоб вона там могла жити та наречених чекати.
А мені за це буде відписано не половину квартири, як раніше передбачалося заповітом, а вся цілком. Ось такий план батьки вигадали та були дуже задоволені ним.
Мені ж їхній план дуже не сподобався. Я сама ще в кредитах, бо віддала на свою квартиру все, а на меблі та інше вже не вистачило. Хоч і заробляю непогано, але не так багато, щоб щодня квартири купувати.
Та й не маю я жодного бажання щось там купувати сестрі. Я й так з нею вже намучилася, бо батьки вирішення всіх проблем молодшої скидали на мене. І грошей я витратила на неї чимало.
Я готова взяти участь фінансово у покупці необхідностей для дитини, але купувати сестрі окрему квартиру – це занадто, це – без мене. Батькам я все сказала, вони трохи вмовляли, але в результаті від мене відстали. Я думала, що доступно пояснила свою позицію, але нещодавно вони знову з’явилися з розмовою.
– Добре, не хочеш брати іпотеку сестрі – візьми нам, ми їй квартиру вже відписали, – заявила мені мама, а тато поруч згідно кивав головою.
Почалися вмовляння, що я другу квартиру можу на них навіть не оформлювати, просто вони житимуть там, а після їхньої смерті навіть документи міняти не доведеться.
– Ось так чудово вийде. У тебе буде квартира і сестра матиме квартиру. Дуже гарний варіант вирішення питання! – розповідала мені мама.
Дуже цікаво! Тільки сестрі квартира з неба впала за те, що вона про контрацепцію забула, а мені пропонують вкотре затягнути пасок, у всьому собі відмовляти, щоб купити в іпотеку двокімнатну.
Чи погодилась я на таке? Ні звичайно! Батьки щось там навигадували, а я тепер мушу через них навиворіт вивертатися? Набридло, не буду.
Нехай просяться пожити в молодшій сестри, вона все одно одна з дитиною не впорається, ось мама і допоможе. А якщо вона їх із хати вижене, то це будуть лише їхні проблеми, бо головою треба думати.
Вони сподіваються, що я не залишу їх на вулиці та у будь-якому разі забезпечу житлом? Це вони дарма. Моя сімейка мене так задовбала за останні роки, що хочеться продати квартиру, змінити роботу та поїхати кудись якомога далі. Можливо так і зроблю.
