Я хотіла би, щоб мене тоді хтось попередив, що начальник зваблює молодих стажерок

Кілька років тому я прийшла на нову роботу в компанію, стажувалася. Практично відразу закохалася в молодого одруженого начальника (в колективі не було секретом, що він одружений і є маленька дочка).

Вірніше як закохалася – я якось це по-іншому для себе називала. Ми удвох працювали над досить-таки новаторським проектом (згодом до речі повністю проваленим). Так ось, мені здавалося, що у нас з ним “особливі відносини”, ми нібито “особливі колеги”, і у нас “особлива місія”. Це пояснювало багатогодинні дискусії з розпиванням кави, зустрічі поза роботою з метою обговорити реалізацію, на які я летіла як на крилах і які бували найчастіше десь в кафе, “милі” подаруночки у свята.

Я холоднокровно передавала привіти його дружині, а моєю мрією було – сказати цьому начальнику, що я закохалася.

Причому ситуація визнання представлялася приблизно так: на банкеті, присвяченому успіху проекту:  я говорю, що кохаю його, що знаю, що він одружений, але думаю, що він все одно має право знати.

А головне, я вважала свої почуття чимось дуже високим! Зараз розумію, що це було суцільне лицемірство. Але ж які шляхи знаходить іноді гріх, щоб красиво прикрити огидне – “особлива місія, особливий проект, особливі відносини”.

Загалом, через кілька місяців мене відпустило – зовнішні обставини зіграли свою роль, було не до особливих пректів.

А взагалі я думаю, що мене тоді Бог уберіг. Я до сих пір не знаю, що про все це думав тоді мій начальник (на щастя ми не обговорили це, “що між нами”), не знаю, і знати не хочу. Але можу припустити, що він теж не білий і пухнастий, раз відривав стільки часу у своєї сім’ї, щоб вести зі мною “ділові дискусії” після роботи.

Показово також і те, що інтерес до проекту з його боку було втрачено відразу ж, як тільки я перестала приходити з палаючими очима на зустрічі у позаробочий час. Проект швиденько згорнули і оголосили безперспективним.

А я згадую тепер все це з жахом, адже я була за крок від прірви, вже починалися розмови а-ля “я нещасливий у шлюбі”. Не вистачило може бути якогось невеликого поштовху, і могло б статися жахливе.

Зараз прийшло розуміння, що є біле, а є чорне, просто іноді одне видає себе за інше. Але варто тільки чесно поставити собі питання: чи добре те, що я роблю? не гріх? як все стає на свої місця, і “особливі відносини” виявляються банальною пристрастю до одруженого.

P.S. я все ще працюю в тій же компанії, але вже з іншим начальником, на інших, нормальних проектах. А цього час від часу бачу, і останнім часом бачу іншу дівчину-стажерку, яка, схоже, встала на моє місце. Причому у них теж особливий проект, як він всім говорить.

Як прозорі для мене його наміри! Напевно, вона відчуває те ж, що і я тоді. Як хочеться сказати їй те, що зрозуміла я! Але все-таки думаю нехай розбираються самі, мене ніхто ні про що не просив, так нічого і лізти.