Я маю до тебе пропозицію і хочу щоб ти сприйняла все спокійно, ми з тобою одружені вже 6 років

З самого ранку у Віки все валилося з рук, та ще й на роботі проблеми були. Як завжди їй дали дуже проблемного клієнта, звісно ж, кому ще таке щастя могло перепасти. Як завжди почалися проблеми з поставками і начальник не знав на кого спизнути провину, рвав і метав, бігав з кутка в куток зиркаючи на Віку, ще б пак, вона ж повинна як завжди все вирішити.

В результаті без премії лишилися всі, тому Віка вже й не розраховує на нове пальто, ну і нехай, вже з зарплати якщо знову щось не станеться.

А тепер Віка їде від транспорті і намагається вхилитися від великої жіночої сумки, на ній новомодні шипи, які вже дівчині руку роздерли, а тепер ще й намагаються виколоти око.

Так вона 3 зупинки приїхала, а потім не витримала. -Дівчино, ви своєю сумкою мені очі повидираєте, приберіть її нарешті, боляче ж.

Куди я її діну, тут дихати неможливо, не те що поворухнутися, терпіть, а ні то виходьте, таксі викликайте, я що? Віка незадоволена розвернулася так сяк і втупилася в вікно, там всіма силами вже хазяйнувала осінь, встигла перефарбувати дерева, хоча сонце не спішило ховатися.

Коли автобус спинився на одній з зупинок, їй нарешті вдалося вдихнути свіжого повітря. Ніколи не думала що в центрі міста ковток повітря буде так необхідним, смерділо бензином, але все ж краще ніж задихнутися в автобусі.

Зайшла в супермаркет, вирішила зняти стрес і заодно продуктів накупити. Безцільно бродила по ньому, а потім заповнила візок звичними продуктами. 750 гривень вибило на чек. Вікторія влізла в сумку і зрозуміла що гаманець на роботі. Попросила щоб та скасувала на касі покупки.

Зайшла додому, Міша, Саша, ви де? Немає, от і добре, поки приготувала б їсти, але чогось враз передумала, кинула ложку в мийку і пішла лягла. Сину, тихенько, мама спить, добре? – прошепотів чоловік в коридорі.

Віка, вставай, підем повечеряємо і заодно поговоримо, маю до тебе серйозну розмову, те що я вирішив це дуже важко, ти маєш розуміти що це змінить наше життя. Він так піде від мене, подумала Віка, але від цього дня вона іншого не чекала.

Я маю до тебе пропозицію і хочу щоб ти сприйняла все спокійно, ми з тобою одружені вже 6 років, і я розумію що було багато хорошого, але нам треба на якийсь час взяти паузу, ти не переживай, скоро все налагодиться, речі я вже спакував. Віка випровадила чоловіка в коридор не давши договорити і сама лягла спати.

Прокинулася за північ, бачить хлопці на кухні чай п’ють. -Ти чого не пішов, збирався ж? -Я збирався тобі сказати що речі наші я зібрав, треба пауза в роботі і побуті, ми їдемо на море. Віка закрила очі і подякувала небеса за все що в неї є.

You cannot copy content of this page