Я мріяла про те, щоб мій син мав велику сім’ю і люблячу дружину. Ось тільки він обрав у супутниці життя таке стерво, що краще б самотнім залишився.
Нині настав такий час, що неодруженими нікого не здивувати. Я теж боялася, що мій син залишиться самотнім. І я не дарма переживала. Він ще в дитинстві невдало з дерева впав.
У результаті став накульгувати на одну ногу та отримав великий шрам на обличчі. Адже я розуміла, що через такі «бонуси» далеко не кожна погодиться з моїм Льошею стосунки будувати.
Так, бували в нього швидкоплинні романи, я знала, що він зустрічається з дівчатами, але з жодною з них син мене так і не познайомив. А на підході був вже п’ятий десяток!
І ось, у свій 39-й День народження Олексій познайомив мене з Аллою – молодою та красивою дівчиною. Не говоритиму про те, що у неї були надуті губи, нарощене волосся і ще дещо не своє.
Нині таких багато вулицею ходить. Зрештою, вона подобалася синові, а це головне. Щоправда, виховання у невістки було теж якесь «штучне». Вона не виявляла до мене поваги, та й із сином спілкувалася на підвищених тонах.
Проте вони все ж таки одружилися. У день урочистості я дізналася, що невістка чекає дитину, і вирішила, що її поведінкою керують гормони. “Ну, ось, народить дитину – і заспокоїться”, – подумала я.
А попереду на мене чекали місяці очікування малюка, ніби це я повинна була розродитися. Невістка смикала мене навіть посеред ночі та слізно просила приїхати (Льоша часто бував у відрядженнях, тому невістка залишалася одна).
Доходило до абсурду: Алла дзвонила мені, щоб я купила їй йогурт. У мене складалося враження, що, завагітнівши, вона одразу перетворилася на безпорадного інваліда. Але я мовчки терпіла, боялася засмутити невістку і спровокувати у неї викидень.
Після появи онука Жені стало ще гірше. Невістка дзвонила мені прямо на роботу, якщо я не брала слухавку на особистому телефоні, плакала і голосила, питаючи поради чи допомоги. За подібні витівки мене, між іншим, могли й звільнити, але пояснювати це Аллі було безглуздо.
Якось я не витримала і запитала у невістки: “Аллочка, а чому ж ти маму свою не кличеш на допомогу? Вона ж набагато молодша за мене, ніде не працює і живе у двох кварталах від вашого будинку?”
– Мама має свої справи. У неї, між іншим, ще одна дитина є, мій братик, – відповіла мені невістка. Тоді я подумала, що молодший брат Алли – зовсім крихітний і забирає у мами багато часу та сил. Проте виявилося, що «малюку» вже 15 років. Ну, і навіщо біля нього цілодобово чергувати? Щоб була відмазка не приїжджати до онука?
Загалом, я почала відмовлятися від постійних поїздок до невістки. Я зрозуміла, що й без того вимоталася. Перші місяці я їй допомагала, тепер нехай у гості свою маму кличе. Про це я прямо сказала Аллі, коли та в черговий раз кричала “допоможіть” мені в слухавку:
-Аллочка, ти – вже доросла, час би й самій навчитися справлятися з сином. А я і без посиденьок з немовлям втомлююся на роботі. Так що клич поки когось іншого, свою маму, наприклад.
На це улюблена невістка мені випалила:
– Та як Ви смієте? Ви мені ноги повинні цілувати за те, що я з Вашим сином зв’язалася, ще й дитину йому народила! Невже Ви думаєте, що до нього юрби шанувальниць ходили? Та він нікому і задарма не потрібен був, крім мене!
Продовження цієї «тиради» я й не стала слухати. Мені було дуже прикро за Льошу. А коли син повернувся з відрядження, мені дуже хотілося розплющити йому очі на його улюблену Аллочку.
Але я знову змовчала, вирішивши, що не руйнуватиму їхні стосунки. Льоша любить і дружину, і сина. Я просто приїжджатиму до них у гості та ігноруватиму невістку, а ось на мою допомогу вона може більше не розраховувати.