Я на своєму досвіді переконалася, чому продавці іноді бувають такими злими

Так вийшло, що коли я пішла у декретну відпустку, я втратила своє робоче місце. Перед цим мене попереджали, що фірма не чекатиме мене більше ніж пів року, а потім вони візьмуть іншого фахівця на моє місце. Я думала, що зможу вийти, залишивши дитину на маму, яка обіцяла допомогти, але коли дійшло до справи, то вона сказала, що не хоче кидати свою роботу, бо має маленьку пенсію.

Син часто хворів, і тому не хотілося брати няню, та й послуги її коштують чимало, тож віддавати майже всю зарплату їй не було сенсу. І я вирішила, що сама сидітиму з дитиною, а роботу потім знайду. Але насправді виявилося, що це не так просто, то мені не підходив графік, то дуже далеко від дому, то я вже не влаштовувала роботодавця, як фахівець.

А тут якраз сусідка сказала, що є місце продавця спортивного одягу у великому магазині. Це, звичайно, не те, що мені було потрібно, але після тривалого пошуку роботи, я вирішила, що поки попрацюю там, а паралельно шукатиму роботу за фахом.

Після роботи в офісі мені спочатку важко було звикнути, і до інших обов’язків і, особливо, до покупців. За день приходили різні люди, спілкування з якими іноді так стомлювало, що я думала все кинути, але мене утримувало лише те, що іншого заробітку поки що не було.

Основні покупці були, без будь-яких особливих вимог, але іноді на одну людину йшло багато часу та сил. Якось прийшла дівчина, поміряла кілька кофтинок, розпитавши при цьому, звідки товар, які знижки, який колір їй більше йде. При цьому попутно розповівши про всі свої справи та подруги, для яких вона й старалася з вибором кофтинки. «Щоб заздрили» — сказала, але після години приміряння так нічого й не купила.

Але за цей час, що я їй приділяла всю свою увагу, пішли два покупці, не дочекавшись поки я їм допоможу. Це помітила господиня магазину і, зробивши мені зауваження, попросила не виходити на роботу. Я не образилася, розумію, що не впоралася.

Після цього я вже знайшла роботу, але досі намагаюся не навантажувати продавця зайвою інформацією та примхами. Знаю по собі, що дуже важко обслуговувати цілий день людей із різним вихованням та характером.

Related Post

Як столична леді з провінціального хлопця зробила собі «прислугу»Як столична леді з провінціального хлопця зробила собі «прислугу»

Ця історія сталася в 2008 році в розпал економічної кризи. Майже щодня мої друзі і просто знайомі втрачали роботу. Одним з таких людей, яким “пощастило” стати безробітним, виявився хороший шкільний

Мої почуття знову зникли, як би ми не намагалися їх повернутиМої почуття знову зникли, як би ми не намагалися їх повернути

Я зустрічаюся з дівчиною трохи більш як 3 місяці, до цього ми близько року спілкувалися в інтернеті. Нам завжди було про що поговорити і з чого посміятися, але якихось особливих