Сама думаю часто на тему дітей та всього, що пов’язано з ними. Щодо себе одразу скажу, я – єдина дитина в сім’ї, всі мене любили та люблять, батьки разом, сім’я повноцінна.
Мені зараз 25 років. 3,5 роки ми разом з моїм хлопцем, він дуже серйозний, інтелігентний і розумний, позитивний, люблячий і чудовий. Ми збираємося одружитися. Стан у нас, завдяки батькам, і з мого, і з його боку, дуже чудовий, матеріальний маю на увазі.
Отож я не хочу дітей. Вирішила, що мені вони не потрібні, десь у 12 років. Всі ми вирішили, що в мене це через те, що одна мамина подруга мені залишала новонароджену дитину. І так я нянчила її приблизно до року.
Я спочатку була просто щаслива! Мені так подобалося сидіти з дитинкою. А потім мені набридло, а в маминої подруги це стало звичкою. Я просто мовчки виконувала прохання, навіть якщо мені це не подобалося.
Мій майбутній чоловік дітей найближчим часом теж не хоче. Хоче після 30, навіть у 35 десь. Він не хоче більше однієї дитини. Ці факти мене влаштовують, з натяжкою, звісно.
Взагалі, я погодилася б мати дитину, якби її народила нам сурогатна мати, інша справа. Гроші знайшли б. Максимально на що я сама готова – планове кесареве. Але якщо мені його гарантують ще до вагітності. Знову ж таки, ми б усе оплатили.
А так я зараз живу на своє задоволення, на задоволення близьких мені людей, і друзів, і мені так добре. Міняти нічого не хочеться, бо розумію, що з дитиною буде не таке життя.
Є такий приклад моєї одногрупниці. Ось в неї все чудово. Вона має дуже багату сім’ю. У порівнянні з ними, ми жебраки, хоч ми багаті у порівнянні з багатьма. Ось вона ходила в гарному вбранні для вагітних, які приховували живіт чудово. У неї фотосесії були постійні, перші шість місяців вона провела в Європі з чоловіком, вони там все об’їздили, попри її становище.
Потім місяць вдома і знову відпочивати в Дубаї за місяць до пологів. Нині вона народила. Але у них все таке ж життя: звані вечері, походи у кіно, бари та ресторани. Дитина, мабуть, з нянею. Тому що її батьки теж «світські люди», вони не сидітимуть із дітьми, мені здається. А так вона його одягає у дорогих магазинах, там же й іграшки купує.
В таких умовах народити, я би погодилася. Тільки наших грошей на таке життя не вистачить.
Ми з сином поспішали на вокзал зустріти дочку моєї приятельки. Потяг прибував пізно, об одинадцятій…
- Мамко, мамко, ти що спиш? Вставай, мамко. Єгор давно прокинувся і шарпав, шарпав мамку,…
Ірина прибирала, мила, прала. Іван казав що треба викликати клінінг, але Ірина все ж таки…
- Та не хвилюйся ти, Віро, все "схвачено"! - мати так голосно говорила телефоном, що…
Жанна їхала додому у переповненому вагоні метро. Як же їй це все набридло! Кожен день…
- Ганнусю, голубонько, я все! – проголосила Тетяна Олексіївна з порога. - Поки до вас…