Вирішила написати сюди, немає сил більше терпіти, і вдавати, що все гаразд. Мені 24 роки. Є в мене коханий і люблячий чоловік і дочка. У шлюбі 2 роки, знайомі 4. Живемо душу в душу, сварки іноді є, але по дрібниці і швидко миримося.
Одне питання мені не дає спокою – у нього є син від першого шлюбу. На момент нашої зустрічі, його розлучили вже давно. Взагалі шлюб вони зареєстрували через дитину, і не жили разом до весілля жодного дня. Коротко кажучи, розлучилися так само швидко, як і одружилися. Загалом мене просто вивертає навиворіт від будь-якої згадки про його сина.
Все було нормально, я одразу сказала, що нічого про цю дитину знати не хочу. Але зараз у сина з’явився телефон і він почав телефонувати чоловікові, питати, як справи та нести інші дитячі нісенітниці. Мати там із головою не товаришує зовсім.
Постійно принижує, ображає, налаштовує дитину проти батька та проти мене. Постійно просить грошей, їй, бачите, важко. Хоча живе з батьками, і дитиною повністю займаються дід із бабусею, а вона ходить по кафе з подружками щовечора.
Я не знаю, як упоратися зі своїми емоціями. Я розумію, що не маю забороняти їм спілкуватися. Але у своє життя я ні його колишню дружину, ні її сина не пускаю. Але ці дзвінки! Навіщо він йому дзвонить? Йому що, не вистачає спілкування зі своєю матір’ю?
Можливо попросити чоловіка при мені з ним не розмовляти. Нашу дочку також знайомити принципово не хочу з ним. Вони колись розлучилися, але наша сім’я тут до чого? А ще деякі нерозумні друзі мого чоловіка нещодавно в моїй присутності почали міркувати, як же наша дочка схожа на сина від першої дружини.
У мене все всередині обірвалось, ледве стрималося, щоб не образити їх. Невже люди не розуміють, що мені боляче навіть одна згадка про колишню та її дитину? Що з цим зробити і чи можливо щось робити взагалі? Я не хочу, щоб наша дитина через це отримувала менше уваги.
