– Губу розкоти назад, інвесторе! – Ніна сказала це рівно, але Даша за стійкою адміністратора все одно здригнулася і вдала, що дуже захоплена перерахунком паперових серветок.
У перукарні пахло лаком для волосся та свіжою кавою. Вранішніх клієнтів ще не було.
– Ніно Михайлівно, може, поліцію викликати?
Даша зиркнула на вхідні двері, за якими п’ять хвилин тому зник колишній чоловік господині.
Майстриня, яка орендувала крісло, вчора захворіла, довелося самій вставати до роботи, і тепер ноги після дванадцятигодинної зміни відчутно нили. Ніна опустилася на складний стільчик біля кулера і втомлено потерла перенісся.
– Яка поліція? Він же пальцем нікого не чіпав. Просто прийшов свої права качати.
Адміністраторка округлила очі.
– Права на що?
Ніна гірко посміхнулася.
– На половину бізнесу, Дашо! І начхати йому, що перше приміщення мені мама подарувала.
***
Вони з Ігнатом прожили разом п’ять років. Розлучилися місяць тому, тихо та без скандалів. Ніна просто зібрала його речі у три великі коробки з-під шампунів, виставила у коридор та поміняла личинку замку.
Гнат тоді кричав через двері, що вона не цінує геніїв, що він якраз стояв на порозі грандіозного стартапу, і що ще приповзе до нього на колінах.
Не приповзла! Натомість прийшов він. Сьогодні вранці, просто до відкриття салону. Заявив, що пішов із порожніми кишенями, – це зовсім несправедливо, і тепер потребує компенсації за спільно нажите майно.
– Він же не працював ні дня, скільки я вас пам’ятаю, – Даша обурено пирхнула.
– Він шукав себе! – Ніна передражнила інтонацію колишнього чоловіка. – Моніторив крипторинок. Аналізував графіки. Будував стратегію масштабування.
– А насправді?
– А насправді спав до обіду! Потім замовляв піцу з моєї карти та сідав грати у приставку, доки я кредит за його курси платила.
Ніна підвелася зі стільчика. Часу на жаль до себе не було.
– Загалом, він призначив мені зустріч у кав’ярні через дорогу. Сказав, що якщо не прийду, то наступна розмова буде із його адвокатом.
– І ви підете? – Вона поправила робочий фартух.
– Піду. Потрібно закрити це питання раз і назавжди. Інакше він так сюди й тягатиметься та клієнтів лякатиме.
***
Кав’ярня в центрі міста гула голосами. За вікном мрячив дрібний неприємний дощ, від якого асфальт здавався маслянистим.
Гнат уже сидів за кутовим столиком. На ньому був дорогий кашеміровий светр, який Ніна подарувала йому на роковини, і той самий швейцарський годинник.
Вона підійшла і сіла навпроти.
– Я замовив тобі капучино на мигдальному, – Гнат по-господарськи присунув до неї філіжанку. – Як ти любиш. Ми ж не чужі люди, Ніно.
Вона навіть не торкнулася чашки. Зчепила пальці у замок на стільниці.
– Ближче до справи. У мене запис через сорок хвилин. Клієнтка на складне фарбування.
Він невдоволено скривився.
– Вічно ти зі своїми стрижками! Жодного масштабу мислення. Я тобі про що завжди говорив? Потрібно делегувати. Наймати управителів. Будувати мережу.
Ніна глянула на колишнього чоловіка.
– Гнате, ти мене сюди покликав лекцію з бізнесу читати? Чи гроші канючити?
Він різко подався вперед.
– Я не канючу! Я беру своє! Все спільно нажите – навпіл! Тож готуй грошики.
Ніна витримала паузу. Вона дивилася на чоловіка, з яким ділила постіль та побут п’ять років, і щиро не розуміла, як могла бути такою сліпою.
– І як ти це собі уявляєш?
– Дуже просто. Ми розлучаємося.
Гнат поправив годинник на зап’ястку. Жест був відпрацьований, солідний. Напевно, підглянув у якомусь серіалі про мільйонерів.
– Майно нажите у законному шлюбі. Значить моя законна половина.
Ніна підійняла брову.
– Майно? Яке майно, Гнате? Мої ножиці та фени? Чи крісла в орендованому приміщенні?
– Бренд! Клієнтська база! Устаткування! Другий салон, що ти відчинила рік тому.
Він почав розмішувати цукор у своїй каві, хоча пінка давно осіла.
– Я оцінюю все це мільйонів на п’ять. Два з половиною мільйони – моя частка. Але я готовий піти на поступки та забрати два. Готівкою.
Ніна не витримала і засміялася. Гучно, щиро, змусивши пару за сусіднім столиком обернутися.
– Два мільйони? За що? За те, що ти протирав штани на дивані?
– За те, що я вклав сили у твою справу! Мої сили, Ніно!
Він почав закипати.
– Я провадив стратегічне керівництво.
– Керівництво?
Вона припинила сміятися.
– Ти за п’ять років жодного разу комуналку за нашу квартиру не сплатив. Жодного разу в магазин за продуктами не сходив за власний кошт.
– Я робив тобі надійний тил! – Гнат уперто гнув свою лінію. – Щоб ти могла працювати спокійно. Хто тобі ідею з новим дизайном підкинув? Я тобі картинку в інтернеті знайшов!
Ніна повільно кивнула.
– Картинку в інтернеті. А ремонт по цій картинці робила бригада, якій я платила із грошей від стрижок.
Вона посунулася ближче до краю столу.
– А коли до мене прийшла податкова з перевіркою, де був твій тил?
– Я тебе морально підтримував!
– Морально підтримував ти зі спальні! Сказав, що в тебе медитація і просив не галасувати.
– Це деталі! Ми були сім’єю. Я шукав себе.
Він відмахнувся.
– Ринок нестабільний, інвестиції потребують часу. А ти просто жадібна егоїстка! – Гнат сперся на стіл.
– Ти ніколи у мене не вірила, не цінувала мій ресурс! А тепер хочеш викинути мене надвір ні з чим?
Вона говорила тихо, але кожне слово падало тяжко, як камінь.
– Я залишаю тебе рівно з тим, з чим ти прийшов до мене. З твоїми амбіціями та ноутбуком.
Він звузив очі.
– Закон є закон! Спільно нажите ділиться рівно навпіл. Хоч ти трісни! Я заберу те, що мені належить!
Ніна спокійно знизала плечима.
– Подавай до суду.
Гнат трохи розгубився від такої поступливості. Він явно чекав на істерику, сльози, спроби домовитися.
– Думаєш, не подам?
– Подавай.
Вона дістала телефон, перевірила час. Залишалося пів години до запису.
– Тільки перед тим, як платити мито і наймати юриста, на якого в тебе все одно немає грошей, згадай одну річ.
Ніна подивилася йому просто у вічі.
– Залу під перший салон я не купувала. Її мені офіційно подарувала моя мати.
– І що? Бізнес ми разом розвивали!
– Бізнес оформлений на мене, як на ПП. До шлюбу!
Вона загнула палець.
– Приміщення під другий салон – у довгостроковій оренді. Воно не моє. Обладнання там куплено у лізинг.
Вона загнула другий палець.
– А ось квартира, де ми жили…
– Вона теж мамина, я пам’ятаю! – Огризнувся Гнат.
– Так. А ось кредит на триста тисяч, який я брала два роки тому, оформлено у шлюбі, – Ніна задоволено відзначила, як сіпнувся кадик на шиї колишнього чоловіка.
– Пам’ятаєш цей кредит? Коли ти вирішив, що станеш гуру арбітражу трафіку, і купив за ці гроші закрите навчання в якогось інфо-цигана?
– Це був перспективний курс…
Голос Ігната втратив колишню впевненість.
– То був кредит! Який я й досі виплачую зі своїх грошей, – жорстко відрізала Ніна.
– Тож, якщо ти подаси на поділ майна, ділити ми будемо не мої ножиці. Розділяти ми будемо наші спільні борги за твоє навчання. – Половина від трьохсот тисяч плюс відсотки.
Вона взяла свою сумку із сусіднього стільця.
– Можеш прямо зараз починати шукати роботу, інвесторе. Судові виконавці не люблять графіки крипторинку.
Гнат мовчав. Він раптово здався Ніні просто втомленим, розгубленим мужиком у безглуздо дорогому светрі. Вся його солідність випарувалася, залишивши лише образу людини, у якої відібрали зручне життя.
– Ти залишиш мене взагалі ні з чим?
Запитав він нарешті. У тоні більше не було погроз. Тільки неприхований жаль до самого себе.
Ніна дістала з гаманця паперову купюру і поклала на стіл поруч зі своєю недоторканою філіжанкою.
– Я все сказала! Це за каву.
Вона підвелася.
– Можеш адвоката не наймати. Зекономиш гроші. Купиш собі нові кросівки, бо старі зовсім розлізлися.
Вона розвернулась і попрямувала до виходу, навіть не озирнувшись. Швидко перебігши дорогу по зебрі, вона повернулася в салон якраз вчасно. Даша вже метушилася біля клієнтки, пропонуючи чай та журнали.
– Ну як? – Пошепки запитала адміністратор, коли Ніна підійшла до стійки.
Ніна накинула чистий пеньюар на руку.
– Все нормально. Більше він нас не потурбує.
Гнат дійсно більше не з’являвся. Ані через юристів, ані особисто. Платити половину кредиту йому явно перехотілося.
Швейцарський годинник він розсудливо залишив собі, а на більше претендувати не міг.
Ніна спокійно працювала далі, і до осені справді розширила штат, найнявши двох нових майстрів.
А колишній стратег, викликавши дешеве вантажне таксі, перевіз свої коробки в орендовану кімнату на околиці. Там він вечорами сидів в інтернеті та активно шукав нову жінку, яка б його розуміла.
Ту, якій терміново знадобиться надійне чоловіче плече та безцінні поради щодо ведення масштабного бізнесу…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
