Я не можу зрозуміти, чому сестра ще не втекла від свого чоловіка негідника. Навіщо терпить всі приниження, навіщо продовжує зображувати подобу сім’ї, якщо цієї сім’ї все одно немає

Я не можу зрозуміти, чому сестра ще не втекла від свого чоловіка негідника. Навіщо терпить всі приниження, навіщо продовжує зображувати подобу сім’ї, якщо цієї сім’ї все одно немає?

Моя сестра одружилася шість років тому. Чотири роки вони із чоловіком намагалися завести дитину, але все ніяк не виходило. У сестри були якісь проблеми, які дуже знижували шанс.

Потім одна спроба таки була вдалою, але закінчилася викиднем і складною операцією, яка остаточно поставила хрест на появі дітей.

Відносини в сім’ї у неї розладналися, всі думали, що вони розлучаться, бо чоловік від неї з’їжджав майже на пів року.

Сестру підтримували, втішали, таки не одними дітьми живе людина, а дитину можна і з дитячого будинку взяти, якщо дуже хочеться.

Вона сумно кивала, казала, що все розуміє, але все одно хотілося свою дитину на руках потримати. А тепер вона не має дитини, ще й чоловік пішов.

Але чоловік потім повернувся, хоч краще б він цього не робив. У них і раніше стосунки були не дуже, а після того, як вона стала безплідною, чоловік зовсім почав проявляти зневагу.

Став їй заявляти, що вона на нього мало не молитися повинна, тому що він все ще живе з нею, хоча вона нікому не потрібна. Пожалкував із жалю, як то кажуть.

Я сестрі радила гнати такого благодійника, тому що вона ні в чому не винна, так трапилося. І їй треба знайти людину, яка до цього поставиться нормально.

Але сестра твердить, що кохає чоловіка, він насправді хороший, просто іноді буває грубуватий, але насправді він чудовий.

Я й раніше в цьому сумнівалася, а тепер переконалася, що чоловік сестри той ще козел. Тому що він нагуляв собі дитину на боці та зараз мешкає, можна сказати, на дві родини.

Тобто він не просто зробив там десь дитину і тепер іноді бачиться і допомагає, а прямо може на тиждень піти туди жити, бо там же його дитина, має право.

А потім повертається додому до сестри, наче нічого не сталося. Вона його приймає, годує, пере, прасує, загалом, вдає, що нічого страшного не відбувається.

Я була шокована, коли дізналася. Мало того, що цей козел їй зрадив, то ще й жити до іншої баби ходить, утримує її, і за рахунок сестри теж, бо бюджет у них загальний.

Кажу сестрі, що їй треба прокинутися і вигнати цього негідника зі свого життя або поставити питання – або дружина, або коханка з дитиною.

– Я не можу так йому сказати, це ж я винна, що в нас у сім’ї немає дітей, а чоловік завжди хотів, отак і вийшло. І взагалі, нічого страшного не відбувається.

Так, тебе розводять, як дурепу, а ти придумала собі якусь провину, яка дає право чоловікові пхати свій стручок праворуч і ліворуч і заводити коханок.

А якщо він ще одну дитину зробить? Так вона і буде його сидіти та чекати. Типу, сьогодні понеділок – моя черга догоджати пану.

Я не розумію, як можна себе так не любити, щоб таку поведінку дозволити. Повинна бути якась гордість, ну, хоча б здоровий глузд.

По суті, сестра зараз просто для нього це тиха гавань, де він може відпочити від криків немовляти. Коханці зараз не до нього, а тут мужика нагодують, доглянуть у ліжко з ним ляжуть. Чого б не жити?

Сестра молода і може знайти собі гідного чоловіка, а не цього пристосуванця. Тільки їй це ніяк не вдається пояснити. Які слова підібрати, як переконати?

You cannot copy content of this page