З чоловіком разом уже 3,5 роки, 3 із яких живемо разом. Ідеальні стосунки тривали майже рік. Через пів року спільного життя почалося справжнє пекло! Річ у тому, що я завжди була стримана та пунктуальна.
Чоловік постійно затримувався з роботи, не брав слухавку, міг піти розважатися зі своїми друзями, нічого не сказати, і прийти лише під ранок. Я чекала, вірила і сподівалася, що все владнається і настануть кращі часи. Довела себе так, що отримала хворобу і стала більш вразливою.
Тривало все це майже два роки. Я терпіла, пробачала, сподівалася до останнього. У наше життя постійно втручалася його мама, якій треба знати все і завжди. Настав період життя, коли всі друзі кудись розбіглися, сварки та скандали вщухли, я з полегшенням зітхнула і раділа життю, про яке мріяла все життя.
Але пройшло буквально 2-3 місяці, і я помітила, що чоловік не приділяє мені жодної уваги, весь свій час він витрачає на роботу, приходить додому і теж працює, знайшов додатковий заробіток. Так він молодець, роботяга, але про мене зовсім забув.
Я не отримувала ні поцілунків, ні компліментів, ні обіймів, мої справи його не цікавили, я відчула себе просто як прибиральниця та кухарка, ніяк не кохана жінка. Тому на зло чоловіку стала гуляти в одній компанії з чоловіками, листуватися зі знайомими — йому все одно.
Ніколи не спитає і не поцікавиться. Намагалася говорити спокійно і висловлювати своє незадоволення, каже, що розуміє і спробує виправитися. Нічого не змінюється, і я вже втомилася боротися, прощавати і мучитися.
Пропоную розлучення – починає повзати на колінах і просить не робити цього, каже, що любить і зробить все для того, щоб наше життя налагодилося, але всі його спроби або невдалі, або мене дратують!
Купує подарунки та квіти після кожної сварки, по кілька годин вибачається, я відчуваю, що мені все це вже не потрібно, втомилася і хочеться просто спокійно жити. За психотипом чоловік викапаний флегматик, спокійний, постійно мовчить, все йому по барабану. У мене руки опускаються.
Я побачила чоловіка сестри з іншою жінкою. Це сталося випадково, в торговому центрі, куди я…
Моя свекруха – Раїса Петрівна – жінка з дуже важким характером. Вона вважає, що краще…
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…