Я не знаю, як розлучитися, мені соромно зізнатися батькам, що нічого не вийшло

Зустрічалися із хлопцем три роки. Він завжди був уважним, дарував подарунки та дзвонив щогодини. Підтримував мене завжди і в усьому.

Я була щаслива і вирішила, що мені пощастило зустріти свою половинку. Але все змінилося після того, як ми стали разом жити. Костя вирішив, що все зробив для того, щоб я нікуди не поділася, а тепер настала моя черга робити все так, як він хоче.

За ці пів року я впізнала його з іншого боку. Де подівся той уважний і дбайливий хлопець, який зараз за будь-якої нагоди намагається втекти з дому, щоб посидіти з друзями в барі.

Костя каже, що йому потрібно більше особистого простору та відпочинок. Тоді навіщо він покликав мене жити до себе? Я розчарована і вже жалкую, що поспішила переїхати до нього.

Дивно, що ще нещодавно він радів за мої успіхи (вчуся в універі, займаюся спортом і танцями), тепер його дратує, якщо я ділюся з ним досягненнями або будую плани. Сам він закінчив коледж, працює менеджером у невеликій фірмі, зарплата середня, може звідси й роздратування, заздрість до чужих успіхів.

Ще всі домашні справи на мені, допомогти не допитаєшся, але тут я сама винна, взявши з самого початку звичку все робити, щоб догодити йому. Тут і смачна вечеря, і завжди приготовлений чистий одяг та готовий сніданок вранці.

Хотіла як краще, а тепер він просто користується всім, нічого не даючи натомість, хіба що купує продукти на свої гроші та живемо в його квартирі.

Мені прикро, кілька разів намагалася піти від нього, але щоразу зупиняє те, що я розумію, що не зможу його так швидко забути. Хоча приходимо ввечері додому, повечеряли і кожен зайнятий своєю справою. Інтим став невиразним і нудним, немає романтичних вечерь, ні кольорів, ні елементарної уваги.

Я не знаю, як розлучитися, мені соромно зізнатися батькам, що нічого не вийшло, адже я так розхвалювала Костю, та вони й самі тоді бачили, який він дбайливий і уважний.

А подруги мені досі заздрять, і не хочеться давати їм привід для пліток та зловтіхи. Мені не з ким порадитись, а сама не можу вирішити, як буде краще для мене.

Daria

Recent Posts

Чоловіча угода…

Павло стояв на порозі своєї квартири, ніяк не наважуючись подзвонити у двері. Там, за дверима,…

42 хвилини ago

– Бачу, ти постаріла: змарніла, круги під очима, та й постать не та, що була раніше, – уїдливо помітила свекруха

– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена…

2 години ago

Зупинка долі…

- Пані, не знаєте, автобус уже пішов? - до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме мужик,…

3 години ago

– Невже це доля? – майнула думка. І Микита підкорився їй…

Він брів нічним містом, сильно хитаючись, після прийняття доброї порції міцного. Куди забрів? Його це…

4 години ago