Зустрічалися із хлопцем три роки. Він завжди був уважним, дарував подарунки та дзвонив щогодини. Підтримував мене завжди і в усьому.
Я була щаслива і вирішила, що мені пощастило зустріти свою половинку. Але все змінилося після того, як ми стали разом жити. Костя вирішив, що все зробив для того, щоб я нікуди не поділася, а тепер настала моя черга робити все так, як він хоче.
За ці пів року я впізнала його з іншого боку. Де подівся той уважний і дбайливий хлопець, який зараз за будь-якої нагоди намагається втекти з дому, щоб посидіти з друзями в барі.
Костя каже, що йому потрібно більше особистого простору та відпочинок. Тоді навіщо він покликав мене жити до себе? Я розчарована і вже жалкую, що поспішила переїхати до нього.
Дивно, що ще нещодавно він радів за мої успіхи (вчуся в універі, займаюся спортом і танцями), тепер його дратує, якщо я ділюся з ним досягненнями або будую плани. Сам він закінчив коледж, працює менеджером у невеликій фірмі, зарплата середня, може звідси й роздратування, заздрість до чужих успіхів.
Ще всі домашні справи на мені, допомогти не допитаєшся, але тут я сама винна, взявши з самого початку звичку все робити, щоб догодити йому. Тут і смачна вечеря, і завжди приготовлений чистий одяг та готовий сніданок вранці.
Хотіла як краще, а тепер він просто користується всім, нічого не даючи натомість, хіба що купує продукти на свої гроші та живемо в його квартирі.
Мені прикро, кілька разів намагалася піти від нього, але щоразу зупиняє те, що я розумію, що не зможу його так швидко забути. Хоча приходимо ввечері додому, повечеряли і кожен зайнятий своєю справою. Інтим став невиразним і нудним, немає романтичних вечерь, ні кольорів, ні елементарної уваги.
Я не знаю, як розлучитися, мені соромно зізнатися батькам, що нічого не вийшло, адже я так розхвалювала Костю, та вони й самі тоді бачили, який він дбайливий і уважний.
А подруги мені досі заздрять, і не хочеться давати їм привід для пліток та зловтіхи. Мені не з ким порадитись, а сама не можу вирішити, як буде краще для мене.
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…
— Я їй так і сказав: Галино Петрівно, та ви б його одразу на голову…