Я одружений, але коли поїхав у відрядження то неочікувано завів одразу двох коханок, одна з них завагітніла. Що тепер роботи і як про все розповісти дружині

Вирішив все-таки написати сповідь про свою історію з життя. Рік тому я поїхав у відрядження, спочатку думав на місяць, в результаті вийшов цілий рік. Коли я через 2 тижні перебування у відрядженні повідомив дружині про те, що я залишаюся тут надовго, вона була в істериці, але виїхати до мене не могла, тому що тільки недавно влаштувалася в хорошу фірму й у неї були хороші перспективи, тим більше я знав, що в будь-якому випадку повернуся.

Загалом, посварилися ми з нею дуже сильно.
Якось увечері я зайшов повечеряти в ресторан, там познайомився з дуже красивою і приємною дівчиною, причому дуже навіть не дурною, вона мудра не по роках. І в якийсь момент я відчув себе дуже добре поруч з нею.

Ми зустрілися ще раз і в підсумку наша пристрасть взяла своє, вона переїхала до мене через тиждень знайомства, причому я її попередив, що одружений і що дружина живе в іншому місті, але вона сказала, що все в порядку. Так я з нею провів найдивовижніший місяць в моєму житті, але, як це завжди буває, гарне просто так не може довго тривати, і ми в підсумку розлучилися через якусь дрібницю.

Просто посварилися, вона образилася, а я як гордий чоловік вирішив вибачення не просити. І все. Можливо, це було пов’язано з тим, що я все-таки спілкувався зі своєю дружиною, підтримував контакт, тому що розумів, що скоро повернуся додому і, швидше за все, помирюся з нею.

Минуло ще 2 місяці. Я вже можна сказати став забувати ту дівчину, з якою прожив один місяць, вона дуже глибоко запала мені в душу. І тут на організованому корпоративі я познайомився з дуже веселою дівчиною, вона не така красива, але зате дуже весела і з нею абсолютно легко і не нудно (назвемо її Вероніка).

Загалом, була у нас близькість протягом місяця, що в підсумку призвело до вагітності. У нас з дружиною дітей поки немає, тобто це буде моя перша дитина. Я їй сказав, що одружуватися, звичайно, не збираюся на ній, а ось дитину допомагати виховувати буду в будь-якому випадку. Вероніка сказала, що обов’язково залишить дитину і якщо мене це напружує, то нічого страшного, виховає сама, благо вона із забезпеченої сім’ї. Проте, весь цей час до закінчення мого відрядження, виключаючи останній місяць, я провів з Веронікою.

Ось тут найцікавіше і почалося. Одного разу я ввечері заїхав в магазин за продуктами та там зустрів ту саму, до речі, забув її уявити, кликати її Марина. Дуже добре поспілкувалися, домовилися зустрітися на днях, повечеряти. Коротше добре повечеряли – весь останній місяць перед від’їздом у нас знову був незабутній і я відчув, що дійсно її люблю, причому вона відповіла взаємністю.

Пройшов місяць і я поїхав, Вероніці сказав, що приїду на пологи, а Марині сказав, що заберу її, а сам не знав ще, що робити з дружиною. Приїхав додому, помирився з дружиною, і все у нас стало знову прекрасно, але я ніяк їй не можу нічого сказати, ні про дитину, ні про дівчину в яку закоханий по вуха. А тут скоро настає час Х, коли народить Вероніка і коли пора забирати Марину, як і обіцяв. Ось.

Що робити в такій ситуації абсолютно не розумію. Одне тільки знаю точно, що, виявляється, дуже хочу потримати в руках свою майбутню дитину – прокидаються, мабуть, батьківські почуття, все ж таки первісток. Як бути?

Що робити? Зрозуміти ніяк не можу. Залишуся з дружиною – втрачу зв’язок з дитиною і втрачу свою любов. Залишуся з Веронікою – втрачу дружину і роки сімейного щастя, яке я випробував з нею, а також любов в особі Марини. Залишуся з Мариною – знову ж втрачу дитину і вищезазначені прожиті роки з дружиною, але зате знайду щастя в особі коханої й, можливо, з нею у мене будуть і діти, і довгі роки сімейного життя. Власне все розповів.