Я, певно, не знаю, яким має бути кохання, Якою ж є правильна формула щастя й любові. Не знаю я також, як втілити мрії й бажання.Мені ж бо ніхто не залишив вказівки готові.
Мені невідомо, що далі чекає на мене, Якими шляхами життя поведе мене завтра. Життя без інструкцій, й не можна сказати напевно. Чи крок твій наступний потопить, чи дасть в руки лаври.
Я й досі не вмію доречно слова підбирати. І не розумію реакцію на мої фрази. Ніяк не навчусь язика за зубами тримати. Якби то і вміла, життя б стало б легшим одразу?
Напевно, все ж сенс є у тому, щоб вчитися жити.Знайдеться відсоток людей, котрі теж будуть згодні: Життя — без інструкцій, та всі ми для того на світі,
Щоб зараз щасливими бути — тут і сьогодні.
- І коли ти поїдеш назад? - Запитала Рита. - Мамо, ти що, виганяєш мене?…
- Тобі вже двадцять вісім років, Катю, а ти все принца на білому коні чекаєш!…
- Може, на дачу разом рвонемо? - Запропонувала Христина. – Відпочинемо, попліткуємо, новини перетремо? Ти…
Віка сиділа в м'якому кріслі перукарні на проспекті Миру, поки майстер спритно накручував їй локони.…
- Та ніяково якось, - "господиня їсть ікру, а я тут зі скоринкою сиджу". -…
- Вікторіє, нас запрошують на новосілля! - На новосілля? Хто запрошує? - Батьки, вони купили…