П’ять років тому я познайомилася з чоловіком через друзів. О, цей букетно-цукерковий період, коли в очах пелена і бачиш людину, яка самий ідеальний на всьому білому світі.
Побачення і мрії про майбутнє. Іноді бували сварки. Через півроку, я дізналася про те, що я не одна така у нього.
Скандали. Сльози. Крики. Розходилися. Просив повернутися, сказав, що все буде по-іншому. У підсумку, пробачила.
Всі його пригоди, листування, дзвінки з іншими припинилися. Чоловік кардинально змінився.
Через два роки ми зіграли весілля. Зважилися на дитину. Стали повноцінною сім’єю. Відчуваю себе щасливою.
Поруч турботливий чоловік, який завжди допомагає у всьому і маленьке диво, схоже на батька. Відчуваю себе, як за кам’яною стіною, як би банально не звучало.
Не шкодую, що тоді пробачила.
Раніше Олена завжди чекала два свята. Свій день народження і Новий рік. У цих святах…
Ліля швидко складала продукти на касі в сумки, готуючись нести їх кілька зупинок. Можна було…
Рівно о шостій годині Ганна зайшла в квартиру. -Доню, привіт! – з кухні визирнула мама.…
Оксана стояла біля старої хвіртки й дивилася на двір, у якому виросла. Тут усе було…
- Юля, ти хоч розумієш, як це виглядає збоку? Сусіди запитують, чому онуки на всі…
- Ти вже купила мамі подарунок? – Кирило навіть не привітався, одразу перейшов до справи.…