П’ять років тому я познайомилася з чоловіком через друзів. О, цей букетно-цукерковий період, коли в очах пелена і бачиш людину, яка самий ідеальний на всьому білому світі.
Побачення і мрії про майбутнє. Іноді бували сварки. Через півроку, я дізналася про те, що я не одна така у нього.
Скандали. Сльози. Крики. Розходилися. Просив повернутися, сказав, що все буде по-іншому. У підсумку, пробачила.
Всі його пригоди, листування, дзвінки з іншими припинилися. Чоловік кардинально змінився.
Через два роки ми зіграли весілля. Зважилися на дитину. Стали повноцінною сім’єю. Відчуваю себе щасливою.
Поруч турботливий чоловік, який завжди допомагає у всьому і маленьке диво, схоже на батька. Відчуваю себе, як за кам’яною стіною, як би банально не звучало.
Не шкодую, що тоді пробачила.
- Мамо, ти тільки не хвилюйся! Твої речі ми вже запакували. Ніна Василівна завмерла у…
Назару було сім, коли мати привела його в інтернат. Вони їхали автобусом довго - від…
«Швидко збирайся. Негайно.» Ці слова пролунали з вуст Артема так різко, наче він щойно виніс…
Марійка не розуміла, за які такі гріхи батьки вирішили сплавити її в село. - Доню,…
- Ти найгірша сестра на світі. Шкода, що ми родичі - отримала Іра листівку замість…
- Мамо, ти що, знову весь день вдома просиділа? - Соня навіть не спитала, а…