П’ять років тому я познайомилася з чоловіком через друзів. О, цей букетно-цукерковий період, коли в очах пелена і бачиш людину, яка самий ідеальний на всьому білому світі.
Побачення і мрії про майбутнє. Іноді бували сварки. Через півроку, я дізналася про те, що я не одна така у нього.
Скандали. Сльози. Крики. Розходилися. Просив повернутися, сказав, що все буде по-іншому. У підсумку, пробачила.
Всі його пригоди, листування, дзвінки з іншими припинилися. Чоловік кардинально змінився.
Через два роки ми зіграли весілля. Зважилися на дитину. Стали повноцінною сім’єю. Відчуваю себе щасливою.
Поруч турботливий чоловік, який завжди допомагає у всьому і маленьке диво, схоже на батька. Відчуваю себе, як за кам’яною стіною, як би банально не звучало.
Не шкодую, що тоді пробачила.
Ти як курка-несучка! - Заявив я дружині, коли вона сказала, що знову чекає дитину. -…
У свекрухи дуже своєрідне уявлення про красу. Принаймні про людську красу. Тому що вона вважає…
Не уявляю, як за одних батьків і при однаковому вихованні ми з сестрою вийшли такими…
Дочка щонайменше раз на місяць приходить, щоб поплакатися мені в коліна про своє складне сімейне…
Мама відмовляється нормально сприймати реальність. Я їй кажу, що хочу стати на ноги, щоб у…
Бабуся ще після того, як не стало батьків однозначно позначила мені свою позицію – я…