П’ять років тому я познайомилася з чоловіком через друзів. О, цей букетно-цукерковий період, коли в очах пелена і бачиш людину, яка самий ідеальний на всьому білому світі.
Побачення і мрії про майбутнє. Іноді бували сварки. Через півроку, я дізналася про те, що я не одна така у нього.
Скандали. Сльози. Крики. Розходилися. Просив повернутися, сказав, що все буде по-іншому. У підсумку, пробачила.
Всі його пригоди, листування, дзвінки з іншими припинилися. Чоловік кардинально змінився.
Через два роки ми зіграли весілля. Зважилися на дитину. Стали повноцінною сім’єю. Відчуваю себе щасливою.
Поруч турботливий чоловік, який завжди допомагає у всьому і маленьке диво, схоже на батька. Відчуваю себе, як за кам’яною стіною, як би банально не звучало.
Не шкодую, що тоді пробачила.
- Мамо, ти зовсім з розуму вижила?! - Гнат влетів у передпокій. Кинув ключі на…
- Ти зовсім… Ніно! Рідній матері подзвонити раз на два тижні для тебе великий подвиг!…
Валіза впала з антресолей прямо зятю під ноги. Сергій відстрибнув, поправив окуляри, потім сів навпочіпки.…
Той, хто скаже, що до шлюбу Олег підходив винятково розважливо, буде неправий. Зовсім неправий. До…
Віра була симпатичною скромною дівчиною. Її подружки вже з восьмого класу почали зустрічатись з хлопчиками,…
Ольга повернулася додому пізно ввечері після зміни. Жовтнева темрява вже огорнула місто, ноги гули від…