Олена Іванівна завжди була жінкою суворою та вимогливою. Вона жила одна в невеликому будиночку на околиці міста, але її завжди підтримували сини – старший Іван, та молодший Єгор.
Іван давно вже жив своїм життям, одружився і переїхав в інше місто, а ось Єгор залишався поряд із матір’ю, піклувався про неї, та підтримував фінансово.
Олена Іванівна була задоволена таким станом справ, адже вона звикла до того, що молодший син завжди буде поруч, забезпечуючи їй гідну старість.
Але все змінилося, коли Єгор зустрів Ірину. Молода, красива та енергійна, вона одразу ж привернула увагу чоловіка.
Вони почали зустрічатися, а невдовзі вирішили одружитися. Для Олени Іванівни ця звістка стала справжнім ударом.
Вона вважала, що Ірина просто забрала в неї сина, позбавивши її фінансової підтримки, та уваги.
Адже тепер Єгор став витрачати свою зарплату на свою родину, а не лише на забаганки матері.
І як тільки син приїжджав до Олени Іванівни, вона починала пиляти його і дорікати, що він зовсім забув про неї.
Скільки він не намагався переконати її у протилежному, мати все одно надувала губи, та пускала скупу сльозу.
– Я, як і раніше, люблю тебе і готовий дбати, але трохи з іншими умовами, – наполягав на своєму Єгор.
Однак Олена Іванівна залишалася непохитною. В її очах невістка Ірина стала ворогом номер один, який відібрав у неї найдорожче – сина.
Натомість стосунки зі старшою невісткою Інною складалися набагато краще. Олена Іванівна ніколи не висувала претензій до Івана за те, що той поїхав жити окремо, і навіть ставилася до невістки з особливою теплотою.
Єгор не міг не помітити цього, тому під час чергової розмови вказав матері на цей факт.
– Так, я з Інною у добрих стосунках. Вона ставиться до мене дуже шанобливо і, коли приїжджає у гості, допомагає по господарству.
– Твоя не те, що цього не робить, вона якщо й приїде, то палець об палець не вдарить, – уїдливо промовила Олена Іванівна.
– Може, все тому, що ти одразу показала Ірині, що налаштована проти неї? – натякнув Єгор.
Замість відповіді жінка закотила очі, й глухо засміялася, ніби погоджуючись зі словами сина.
– Ну ось ти сама й відповіла на поставлене запитання, – осудливо похитав головою Єгор.
Більше розмови на цю тему у матері та сина не заходило. За тиждень до Нового року Олена Іванівна запросила обох невісток – Інну та Ірину – до себе додому, під приводом вручення подарунків.
– Твоя мама вперше за три роки подзвонила мені, та попросила приїхати за подарунком, – здивовано повідомила чоловіка Ірина. – Як гадаєш, вона переглянула своє ставлення до мене?
По розгубленому обличчю Єгора вона зрозуміла, що він теж був не в курсі планів Олени Іванівни.
– Потрібно їй теж купити подарунок, – заметушилася Ірина і, викликавши таксі, поїхала в торговий центр.
Близько двох годин невістка вибирала подарунок для свекрухи, й нарешті зупинилася на золотих сережках.
Повернувшись додому, Ірина показала Єгорові куплений подарунок. На її подив, чоловік не дуже зрадів.
– Вважай, що викинула гроші на вітер, – осудливо промовив він.
Єгор був упевнений, що мати не змінилася, і сподіватися на її прихильність до Ірини не слід.
– Чому? – насупилась дівчина. – Ось я після твоїх слів знову занервувала.
– Я не стверджую, сама побачиш, – ухильно відповів Єгор.
Наступного дня, ближче до третьої години дня, Ірина викликала таксі, та поїхала до свекрухи. Інна трохи запізнилася, тож дівчині довелося чекати її на вулиці. Одній їй заходити до Олени Іванівни не хотілося.
Свекруха бачила, що Ірина ходила під вікнами будинку, але кликати її всередину не поспішала. Коли Інна таки приїхала, дівчата з подарунками увійшли до будинку Олени Іванівни.
Насамперед вони вручили жінці подарунки. Ірина зазначила про себе, що друга невістка не надто витрачалася на подарунок для свекрухи.
Якщо вона піднесла Олені Іванівні золоті сережки, то Інна – дешевий набір для ванни.
Подякувавши невісткам за презенти, жінка пішла з подарунками в кімнату, з якої урочисто винесла два пакети з написом “Ювелірні прикраси”.
Вона вручила перший пакет Інні, яка відкрила його і побачила всередині красивий золотий браслет в елегантній оксамитовій коробочці.
– Ой, яке диво! – Інна стала дякувати свекрусі, щиро радіючи подарунку.
Потім настала черга Ірини. Олена Іванівна простягла їй другий пакет. Ірина відкрила його, і з подивом виявила там стару, потерту дамську сумочку.
Подібну вона бачила рік тому в Олени Іванівни. На мить дівчина завмерла, не знаючи, як реагувати на подарунок. Потім її очі сповнилися слізьми, і вона, не стримавшись, випалила:
– Чому ви так до мене ставитеся? Інні ви подарували золотий браслет, а вона вам – набір для ванни, я ж подарувала вам золоті сережки, а ви мені – свою стару сумочку.
Олена Іванівна сердито насупила брови й, задерши вгору ніс, холодно відповіла:
– Невже ти чекала чогось іншого? Ти забрала в мене сина!
Ірина відчула, як її серце стискається від болю. Вона взяла себе в руки, та стримано промовила:
Я розумію, що вам важко прийняти наші стосунки, але я люблю вашого сина, і хочу бути частиною вашої родини. Ми можемо порозумітися, якщо постараємося. Однак ініціатива має йти не тільки з мого боку, а й з вашого.
– Думаєш, воно мені потрібне? – Олена Іванівна лише пирхнула і відвернулася.
– Мені час, дякую за подарунок, – Інна розпрощалася і поспішила відступити, щоб не бачити сварку між свекрухою та другою невісткою.
У цей момент двері відчинилися, і увійшов Єгор. Він побачив бліде обличчя дружини та зрозумів, що сталося щось неприємне.
– Мамо, ти знову щось утнула? Ірина для тебе дорогий подарунок купила, хотіла тебе порадувати, а ти так поводишся… Я хочу, щоб ти запам’ятала, що Іра – моя дружина, і я дуже її кохаю.
– Я знаю, що тобі важко це прийняти, але ти повинна, якщо хочеш, щоб у нас з тобою збереглися теплі стосунки. В іншому випадку, ми все більше віддалятимемося один від одного!
Олена Іванівна з досадою підібгала губи. Її обличчя було суворим, але в глибині душі вона розуміла, що син має рацію, і що далі буде тільки гірше.
– Гаразд, я спробую, – пробурчала жінка і стурбовано зітхнула. – Приїжджайте до мене першого січня, якщо…
– Можливо, краще ви до нас тридцять першого грудня? Я приготую святкову вечерю, – запропонувала свекрусі Ірина.
Олени Іванівна приголомшено подивилася на невістку. На запрошення вона явно не очікувала.
– Якщо можна, я не проти, – ледь чутно відповіла свекруха.
Цей Новий рік вони зустрічали утрьох. Олена Іванівна, поспілкувавшись із невісткою, навіть виявила прихильність до неї.
Помаленьку стосунки між жінками почали налагоджуватися, і свекруха наступного року подарувала Ірині золотий ланцюжок, показавши, що тепер вважає її членом родини.
Ірину тішила увага свекрухи, і вона воліла зберегти ці теплі відносини, будь-що. Але, далеко в душі, інколи спливали картинки минулого, і нагадували, що все в цьому житті може дуже швидко змінитися! А ви що скажете про подарунки невісткам? Як би ви вчинили в аналогічній ситуації?
