Сьогодні я хочу Вам розповісти про те як зустріла свого чоловічка.
На той момент мені було 19 років, я вчилася, працювала. Звичайні будні студента. Історія начебто банальна, але все таки неповторна.
Прийшовши з навчання, зробивши всі справи сіла за комп’ютером відкривши фейсбук, висіла заявка в друзі, від хлопця з ім’ям Святослав.
Трохи поспілкувавшись ми вирішили зустрітися і погуляти, попередивши мене що буде з другом, погода була нельотна, початок грудня.
Я щоб не було нудно другу, покликала подругу Наташу. Ми зустрілися ввечері, поговорили, я тоді не хотіла серйозних стосунків, тому й не прагнула їх завести.
Але помітила що друг Святослава – Олександр мені сподобався, та й я йому.
Так ми почали зустрічатися Я і Святослав, і Наташа і Олександр. Тривали наші відносини не більше 2 тижнів. Потім Олександр і Наталя розлучаються, а Святослава я випадково бачу на вулиці, на зупинці цілує іншу дівчину.
Ми стали спілкуватися з Олександром, як друзі. Все більше помічаючи симпатію до одне одного. В один з вечорів на дні народженні його друга, він зізнався мені що хотів би спробувати почати відносини.
З цього дня ми стали парою. Через тиждень познайомилися з батьками, і ще через два почали разом жити.
Для всіх наш вчинок був шоком, нам же всього по 19 років. Але батькам можна було тільки змиритися.
Через пів року зіграли весілля і стали чоловіком і дружиною. 6 років ми нерозлучні, у нас двоє чудових хлопчаків 3 рочки і 9 месяців. Кто б міг припустити що ця наша зустріч перевере все життя. І я буду щаслива, по справжньому.
Дуже люблю свою сім’ю. Всім бажаю знайти своє щастя, бути найщасливішими на цілому світі! А моя історія про знайомство з чоловіком вам ще раз дасть стимул чекати саме свою людину.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…