На своєму прикладі можу сказати наступне – коли з’являються гроші, ти змінюєшся, і не завжди в кращу сторону. По-перше, стаєш зарозумілим. Це погано з точки зору відносин з людьми.
По-друге, починається жахливе марнотратство. І про це хочеться поговорити детальніше.
Коли в твоєму житті з’являються гроші, здається, що їх більше, ніж є насправді. Починаєш витрачати до останньої копійки.
Свою роль відіграє і молодість. У 18-20 років хочеться здаватися краще за всіх. Тому постійно витрачаєшся на одяг, їжу в кафе і ресторанах, а не вдома, і відчуваєш вічне бажання тусуватися. В результаті ні накопичень, ні чітких планів на майбутнє, нічого немає. Чому так?
Знову ж з босоногого дитинства. У той час батьки все забороняли і рідко балували. Потім, досягнувши порогу дорослого життя, намагаємося все заповнити. Хтось цим займається все життя, хтось все-таки примудряється одуматися і взятися за голову. Перших, на жаль, більше. Плюс зараз мода на споживання, нав’язувана ЗМІ, знаменитостями і більш забезпеченими оточуючими.
Мене свого часу теж закрутило в цей вир. Було багато незрозумілих витрат. Хоча і не сказати, щоб у мене дуже високий дохід. Наклалося одразу кілька моментів. І дитинство без особливих радощів, і молодість, і поява грошей, і відсутність мудрого старшого товариша.
Зате потім прийшло протверезіння. Волею випадку прийшов момент, коли життя притиснуло і довелося сидіти якийсь час без грошей. А пізніше це знову повторилося кілька разів. Ось тоді то і стало зрозуміло, що жити потрібно за коштами. І при появі доходу вміти ще й відкладати. Тут і розумні люди і книжки допомогли.
Зараз я розумію, наскільки був дурним і скільки б міг накопичити до сьогоднішнього моменту, якби просто відкладав. І витрачаю зараз рівно стільки, скільки потрібно. Без вишукувань і емоційних покупок.
У чому фішка того, що людина не витрачаються на дрібне і порожнє? У тому, що в майбутньому можна собі дозволити більш велике і необхідне придбання. На вигляд такий собі студент з рюкзаком за спиною, а по факту більш забезпечений громадянин, ніж багато хто.
– Вітя, в чому справа? – схвильовано запитала Олена Василівна. Вона подивилася на десятирічного сина,…
Іра вийшла заміж і тепер жила неподалік від батьків на сусідній вулиці. Дружила вона з…
Антоніна заздрила Катерині, чорною заздрістю, з кожним роком ненависть її ставала все сильнішою. У селі…
Ірині було вже далеко за п’ятдесят. В її житті було все. І велика любов довжиною…
Віктор жбурнув дорожню сумку на заднє сидіння кросовера, уникаючи погляду дружини. Його пальці нервово барабанили…
Віка взяла зі столу телефон дванадцятирічної племінниці, щоб перекласти його трохи далі від краю стільниці.…