Коли я закінчив інститут, то одразу кинувся на пошуки роботи. Відучився я на економіста, тож роботу було знайти складно. Цих фінансистів та бухгалтерів розвелося, як тарганів. Але мені вдалося знайти роботу поблизу мого будинку. Там я й познайомився із моєю майбутньою дружиною.
Як я зрозумів, за нею бігала вся чоловіча половина економічного відділу. І не лише нашого. Ось і я потрапив до їхнього числа. Довгонога брюнетка з пишними принадами та стрункою талією запала мені не тільки в голову, а й у серце.
Причому одразу, з першого погляду. Звісно, мене вона не помічала. Буквально щодня до нашого офісу кур’єр приносив квіти від її шанувальників. І щоразу імена були нові. Куди там мені? Скромний, не такий і симпатичний хлопець, який навіть не міг підійти до неї, й заговорити.
Але через пару місяців роботи я таки зважився на перший крок. Цілу ніч не спав і готувався до розмови з нею. А вранці, зайшовши до місцевої скриньки, купив нам по філіжанці ароматної кави. На мій подив, вона не відмовилася від кави, та від розмови зі мною.
Ми з нею проговорили близько години на літній терасі нашого офісу. Вона сміялася з усіх моїх жартів, і я зрозумів, що вона особлива дівчина. З того моменту й почалися наші стосунки. Звісно, мені довелося важко, адже день у день я конкурував з юрбою чоловіків.
Але з часом все стихло, і я став її єдиним, а за кілька місяців ми з нею одружилися.
Початок сімейного життя був щасливим. Напевно, як і багато пар, ми насолоджувалися один одним, як тільки у нас з’являлася вільна хвилина.
Це тривало трохи більше пів року. А потім мою дружину скоротили, і у нашій родині залишився один годувальник – я. Дружина не зневірилася і знайшла собі заняття до душі. Вона почала робити манікюр вдома. Я зрадів такому повороту подій.
Але через деякий час я помітив, що моя дружина змінилася. Вона почала фарбуватися щодня, як на подіум. І одягатись вона стала по-іншому. Замість звичайного спортивного костюма на ній були напівпрозорі кофтини та мініспідниці.
Для мене це здалося дивним і я вирішив все сам перевірити.
Одного дня я вирішив з роботи прийти раніше, і не попередив про це дружину. Тихенько відчинив двері й почув характерні інтимні звуки з подружньої спальні. Я спочатку здогадався, а потім і побачив все на свої очі.
В нашому ліжку моя дружина була з молодим хлопцем, і звісно, вони там не просто відпочивали. Я не став панікувати, й тихенько вийшов із квартири.
Зібравшись з думками, я вирішив не розповідати дружині про те, що все знаю. Прийшовши додому, як завжди, я її поцілував і обійняв. Але в моїй голові все крутилися думки: «Виходить я її вже не влаштовую в ліжку, якщо вона завела собі коханця. Це напевно моя провина».
Всі наступні думки були тільки про те, що новий залицяльник дружини – це тимчасове явище. Я сподівався, що вона скоро з ним розлучиться, і все буде як раніше. Але попереду на мене чекала разюча новина.
Весь цей час, коли у дружини був коханець, я намагався вдавати, що все добре. Це було для мене дуже складно, але інакше вчинити я не міг. Якби я одразу їй все розповів, ми б розлучилися. І тоді гірше було б не їй, а мені. Я ж і хвилини свого життя не уявляю без неї. От і доводилося мовчати, та терпіти.
Через деякий час таких стосунків, дружина підійшла до мене, і присіла поряд. Я вже почав думати, що вона так поводиться через те, що хоче розлучитися. Але ні. Дружина сказала мені, що вона в положенні. Щоб не викликати підозри, я розплився в посмішці й сказав, що дуже радий цій новині.
Але всередині мене шкрябали кішки. «Це може бути й не моя дитина» – відразу подумав. Той вечір ми провели в романтичній атмосфері, та в спогадах про нашу першу зустріч. У мене навіть склалося враження, що цієї прірви між нами немає.
Дружина знову стала такою, як колись – люблячою, турботливою, милою. Але мій мозок свердлила думка, чи це мій малюк, чи коханця. Коли ми лягли спати, я довго не міг заснути. Потім я вийшов на балкон, подихати свіжим повітрям і трохи відірватися від цих думок.
Але вони й там мене наздогнали. Мій, чи не мій? Чи зможу я потім виховувати чужу дитину? Та й взагалі прийняти, та пробачити дружині. А головне, чи зізнається вона мені, що в неї був інший чоловік? Чи зможе вона видати чужу дитину за мою? Брехати про зраду – це одна справа, а якщо вона ще брехатиме і про дитину!..
Загалом заснути я зміг тільки під ранок, і на роботу пішов змучений і сонний. З того моменту моє життя стало наче чуже. Я прикидався день у день, що у нас все добре. Але чим більше я думаю про це, тим більше мене гризуть ревнощі й сумніви!
У дружини вже округлився животик, а я не знаю, скільки ще так протягну. Я так заплутався! Я хибно думав, що мого кохання вистачить на всі сімейні негаразди, але я себе переоцінив. Можливо сказати дружині, що я все знаю про коханця? Як вчинити, підкажіть?
