Я стояв і не знав, як сказати їй про те, що все життя любитиму тільки її

Своє перше кохання я зустрів ще в шкільні роки. Ми навчалися з нею у паралельних класах. Звали її Наталя. Вона не звертала на мене жодної уваги, хоч і знала, що я її люблю. Але я сподівався і був щасливий просто що бачу її щодня. Це тривало до того часу, поки Наташа не стала зустрічатися з хлопцем, набагато старшим за неї.

Так ми закінчили школу, а восени мене забрали до армії. Друзі писали мені про те, що хлопець залишив її, і незабаром вона народила близнюків. Батько дітей не визнав, і одружитися відмовився. Мені було дуже прикро за себе та шкода її.

Відслуживши, я повернувся до рідних місць. Зустрівши випадково на вулиці Наташу з дітьми, я зрозумів, що люблю її ще сильніше. Ми стали таємно зустрічатись. Я був на сьомому небі від щастя і вже бачив її своєю дружиною, але я не знав, як скажу про це своїм батькам.

Одного разу до неї приїхав її колишній хлопець, щоб забрати її з дітьми з собою. Сказав, що все обдумав і вирішив одружитися. Але Наталя йому відмовила, сказала, що діти тільки її та що вона виходить заміж. А тут ще захворіли близнюки, десь підчепивши неприємну інфекцію. Одним словом, збіглося все і зовсім невдало. Дізнавшись про це, я зважився на розмову з батьками, хоча в душі я знав, що вони будуть проти моєї нареченої з двома чужими дітьми. Так і вийшло.

Коли я сказав їм, що вирішив остаточно, мама сказала, що у мене є вибір: вони чи Наталя. Я дуже любив своїх батьків. Мені не хотілося робити їм боляче, але й відмовитись від свого щастя я не міг, що робити я теж не знав.

Вихід знайшовся сам собою. Прийшовши до Наталі, я не застав її вдома. Батьки мені сказали, що після розмови з моєю мамою, вона забрала дітей і поїхала. Я одразу подумав, що поїхати вона могла тільки до нього, і вирішив її не шукати.

З того часу минуло п’ятнадцять років, і ми випадково знову зустрілися. Вона була така ж гарна, як і колись, але заміж так і не вийшла. Виявилося, що вона поїхала тоді в інше місто, де й живе й досі. А я стояв і не знав, як сказати їй про те, що, не дивлячись на дружину і двох дітей, я відчуваю себе самотньо і все життя любитиму тільки її. Але змінити вже нічого не можна, надто пізно.