Я відчуваю, що живу якимось порожнім і не своїм життям

Мені 28 років. Вік підбиття перших проміжних підсумків у житті. Річ у тому, що я нічого не досягла, а взяти і щось змінити боюся. Ця думка кидає мене в якесь тупе заціпеніння.

Коли я навчалася в університеті (на перекладача), то я була впевнена, що робота буде цікавою, будуть відрядження тощо. Мною пишалися, що я вступила своїми зусиллями до досить престижного вишу. На цьому мої успіхи закінчуються.

На першій роботі просували всіх колег, крім мене, що більше я намагалася, то більше отримувала зауважень. Потім я не поїхала за кордон, хоча почала збирати документи, закордонний виш був готовий мене прийняти, але того року сильно обмежили кількість стипендій. І з цієї миті, як мені здається, я зовсім опустила руки.

Я насилу знайшла свою нинішню роботу, яку дуже ціную. Колеги та начальство відмінні, а ось сама робота просто туга. Наприклад, дають цікавий текст, а потім забирають, мовляв, це ми відправимо фрілансеру, а нам тут 150 паспортів принесли або подібних документів, перекладаємо, адже паспорти не можна не зробити.

Іноді я відчуваю, що мало не деградую, і навіщо я вчила мови? Про усний переклад просто мовчу. Я насилу змушую себе не засмучуватися, що я не їжджу у відрядження, та й просто не треную мову. Так, можна балакати Скайпом, але це все не те.

Далі, попри знання двох іноземних мов, хочу сказати, що погано обробляю інформацію. Буквально, нещодавно я чітко усвідомила цей факт. Ще зі школи я не могла повторити за вчителем на уроках праці, зробити виріб, загалом щось своїми руками. По життю я слухаю пояснення, розумію, потім за хвилину все забуваю і прошу повторити. А люди не люблять повторювати, кажуть, запам’ятай все з першого разу.

Наприклад, я завжди мріяла навчитися танцювати, ось уже рік танцюю, але не завжди можу повторити за викладачем навіть із десятого разу. Нещодавно у нас пройшов курс для новачків, звідки кілька людей взяли до групи підвищеної складності.

Я, напевно, не змогла б там займатися, але стало так прикро, адже хтось прийшов, і в нього майже все одразу вийшло. А я що, здобула права, одразу потрапила в аварію і до машини не підходжу. Хоча пів року до цього випадку їздила чудово. І так у всьому! Я відчуваю, що живу якимось порожнім і не своїм життям.

Related Post

Сестра зовсім не цікавиться станом хворої мами, проте з подругами до театру піти час і гроші єСестра зовсім не цікавиться станом хворої мами, проте з подругами до театру піти час і гроші є

Мені 45 років, сестрі 55. Обидві одружені, є діти. Дружби між нами немає (у неї свої інтереси, подруги, захоплення). Але краще поганий мир, ніж добра сварка, тому спілкуємося рідко, але

Мама сказала, що брат ніякого відношення до цих грошей не маєМама сказала, що брат ніякого відношення до цих грошей не має

У моїх батьків нас було двоє: я і брат. Папи нашого не стало кілька років тому, мама залишилася одна. Вона живе в місті, тому, коли вона залишилася без тата, все