Я відразу поставила свої умови йому, що не стану з ним зустрічатися, поки він не розлучений офіційно

Ось спілкуюся зараз із чоловіком, йому 29, а мені 20. У мене є дочка, і в нього, від перших шлюбів. Схожість наших думок та характерів часом мене просто лякає. В мене авторитарний характер і в нього. Нам цікаво спілкуватися. Зараз він розлучається із дружиною, але причина цього не я.

Я спочатку була проти цього. У мене з ним нічого нема, було лише одне побачення, і відчуваю, що не останнє. Він кожну вільну хвилину від роботи дзвонить чи пише мені. Наше спілкування вже триває майже 2 місяці.

Мне подобається те, що він мене не напружує тим, що маю дитину. Як багатьом чоловікам, йому захочеться погуляти з дівчиною ввечері, а я не можу дозволити собі залишити дитину. Також я боюся, що його дочка, коли підросте, вважатиме мене розлучницею. Сама таких не шанувала ніколи.

Я відразу поставила свої умови йому, що не стану з ним зустрічатися, поки він не розлучений офіційно. Цим я його зацікавила, своєю принциповістю. Спочатку він для мене був у якості піддослідного кролика. Я вирішила випробувати на ньому всі тонкощі психології стосунків, коротше закохати в себе. У мене це вийшло.

Я помічаю, як людина все більше звикає до мене. Мені він подобається, але немає почуттів. Люблю досі свого чоловіка, який виявився далеко не ідеальним і недолугим навіть. Але лише до нього маю почуття. Я намагалася повернути наші стосунки, але між нами стоїть минуле, яке не знаєш як стерти.

Я знаю, що він любить мене, просто накопичилося в душі багато образ. Хоча, якщо так подивитися, це така нісенітниця! Тільки заради свого недолугого чоловіка я готова на все. Я хотіла б, щоб він жив з нами, хочу любити його, дбати про нього, а не про іншого чоловіка.

Як мені вчинити? Що робити, якщо стоїть за всім моя свекруха, яка налаштовує чоловіка проти мене? Я знаю, якби він спочатку жив у моєму домі зі мною та донькою, у нас не було таких проблем, все було б здорово. Він би не гуляв, і ми б не сварилися.

Багато хто мені радить почати роман з іншим, щоб забути чоловіка. А я не можу і не хочу. Вийде так, що я вселяю почуття до іншого. Чи варто спробувати розпочати стосунки з чоловіком, у якого такі ж думки, як і в мене? Якщо ми обидва сильні особи?