Я все ще боюся, що чоловік повернеться додому

Вийшла заміж рано. Зараз я думаю, що навіть занадто рано.

Мама так відмовляла мене від заміжжя, просила почекати, закінчити вуз. Але любов і гормони перемогли над здоровим глуздом. Через півтора року після весілля у мене народився син.

І коли я була вагітна, занавіса спала з моїх очей. Побачила чоловіка таким, яким він був насправді: дурним самодуром, який зневажав мною.

Я згадую ті часи і мені стає не по собі. Знала, що він мене не любить, що зраджує. Доказів прямих не було, але я знала. З кожним роком він ставився до мене тільки гірше.

Я в один з днів, коли ми дуже сильно посварилися, він накинув куртку і вийшов в тапочках в магазин.

Я знала, що це не кінець, а тільки початок. Він постійно так робив – виходив в цілодобову забігайлівку, напиваючись до несамовитого стану і повертався з “новими силами”.

Я вже морально була готова до того, що п’яний чоловік знову почне з’ясовувати зі мною відносини. Але він не повернувся в ту ніч. Я так і не дочекалася його, заснувши під ранок. Не відвела сина в ясла, бо прокинулася вже о дев’ятій ранку. Я подумала, що чоловік п’яний спить десь на вулиці чи в поліції.

Але він не прийшов і на наступний день. Я все в жаху чекала розв’язки цієї нічні “пригоди”. Але вона не наступила.

Пізніше поліція оголосила його в розшук, але безрезультатно. Зараз вже син виріс, у нього вже є свої діти.

В якійсь мірі я навіть рада, що так все обернулося. Хоча невизначеність тисне. Я все ще боюся, що чоловік повернеться додому.