– Насте, що ти твориш? Ти навіщо Петрівну ображаєш? – Запитала сусідка

– Настя, прокинься! Не спи! – Настя відчула як її приятелька штовхнула її під ребра. – Ти що, не виспалася?

Настя кивнула.

– Не виспалася, – вона тяжко зітхнула. – А як тут виспишся? У Оленки зуби полізли, вона всю ніч кричала, а з Артемкою майже до опівночі домашнє завдання робили.

– Так, почекай… А бабусі на що? – Запитала Марина.

– Ні на що. Я вже втомилася від цих бабусь! Вчать і вчать мене життя, вчать та вчать! – кулаки Насті мимоволі стиснулися.

– То чого вони в тебе пасуться? Розжени їх, – запропонувала Марина.

– Та як розженеш? Як? – Настя похитала головою. – Мати моя, квартиру свою здала. Куди мені її виганяти? Надвір? – Запитала вона. – А свекруха? Частина цієї квартири – її. Вона просто вирішила зайняти свою частину та допомогти мені.

– Так, ситуація патова, – сказала Марина. – Я вважаю, що тобі треба з’їжджати від них. З’їдять вони тебе.

– Гарна ідея, та тільки чому я маю з’їжджати? Я зараз у декреті. У мене грошей немає ….. Та й тут садок поруч, і поліклініка, і школа. Ну і зрештою, ця квартира, вірніше 3/4 від її частини належить мені та моїм дітям. Від чоловіка.

– Та це зрозуміло. Тільки все одно потрібно щось робити, – сказала Марина.

Настя позіхнула.

– Може ходімо, пройдемося? – запропонувала вона. – А то моя цілком може зараз прокинутися.

– Так, ходімо, – підтримала Настю Марина.

Дівчата підвелися і тут до них підійшла сусідка Насті з п’ятого поверху.

– Насте, що ти твориш? Ти навіщо Петрівну ображаєш? – Запитала вона.

Настя насупилась.

– Тітко Світлано, це ви зараз про що? Що я творю? – Запитала вона.

– Відомо що. Відбираєш у Петрівни її гроші, мориш її голодом і підіймаєш на неї руку, – відповіла тітка Свєта.

– Що за маячня! – обурилася Настя. – Я нікого не…

– Не забувай, я живу під вами й часто чую ваші розмови …. В основному сварки …., – Почала говорити тітка Світлана. – І крики Петрівни. Ось, наприклад, десять хвилин тому вона кричала, щоб ти її не чіпала, – додала вона.

– Десять хвилин тому? – Настя витріщила очі на тітку. – Вибачте, але ми вже дві години, як гуляємо на вулиці.

– А візок, дві години тому, мені ваш чоловік допоміг спустити. І повертатися додому зараз не планую. Зараз до школи піду за Артемом.

Тітка Свєта щось пробурмотіла і пішла своєю дорогою.

– Оце так… Мабуть, у твоєї свекрухи деме.нція починається. Потрібно б її до лікаря відвезти, – сказала Марина. – Камери треба поставити. І з юристом поговорити.

– Потрібно зрозуміти, що робити далі. Може провести примусове психіатричне обстеження свекрухи.

– А може, й не потрібно. Або до юриста, – одразу почала говорити Марина, а Настя дивилася перед собою невидячим поглядом і ніяк не могла повірити, що це відбувається з нею.

– Марино, як же так? Поки був живий мій чоловік, свекруха була наймилішою жінкою.

– При цьому ця мила жінка вступила у спадок, який дістався тобі від чоловіка і в’їхала в одну з кімнат, – зауважила Марина.

– Так це для того, щоб допомогти мені з дитиною! Я ж тоді в положенні була і готувалася ось-ось стати мамою!

– І як допомагає? – Запитала Марина. – Ти ж сама кажеш, що ніяк. От і думай тепер які у свекрухи були приховані мотиви.

– Мамо, ти чому мені не говориш, про те, що Юлія Олегівна поводиться не зовсім … Гм …. Адекватно? – Запитала Настя увечері маму.

– Що ти маєш на увазі? – Мама зробила круглі очі.

– Ну там … вона каже, що я роблю з нею щось не хороше. Мені сусідка жалілася, – сказала Настя.

– То це старече. Не зважай, – відмахнулася вона.

– У сенсі старече? Це ж лікувати треба, бо упустимо і все.

– Та не треба нічого робити.

– Треба, мамо, треба! І прошу тебе розповідати мені про все, що відбувається у квартирі, поки мене немає, – сказала Настя.

Тієї ночі Настя довго не могла заснути. Увечері вона записала до лікаря і свою маму, і свекруху до терапевта, але була налаштована вибити направлення і до невролога, і до психолога, і навіть до психіатра. Якщо знадобиться.

А тепер у її голову лізли різні не дуже приємні думки. Вона згадувала, що кілька разів знаходила у холодильнику брудні продукти, які явно хтось спеціально зіпсував.

При цьому це були продукти, які купувала вона, Настя. А скільки разів було переселено їжу? А зникнення її речей, що висіли на сушарці. Так можна перераховувати безліч пакостей.

Вони були і є, тільки вона, Настя, не звертала на них уваги, бо була зосереджена на дітях. Виходить це все робить свекруха? Напевно, у неї точно з головою щось не в порядку і з цим потрібно щось робити.

– Анастасіє Володимирівно, з вашою мамою і з вашою свекрухою все гаразд. Вони обидві у своєму розумі, – Настя сиділа навпроти чергового лікаря і слухала про те, що все у всіх добре, відповідно до віку.

– Ясно, – сказала вона.

Раніше Настя намагалася розповісти що відбувається у неї вдома, але тепер зрозуміла, що всім лікарям це абсолютно не має значення. Тим більше, що на прийомі і її мати, і свекруха поводилися ідеально.

– Дякую, – Настя встала.

– Якщо що, приходьте, – посміхнулася лікарка.
***
– Ти ходила до юриста? – Запитала Марина, коли дівчата разом пішли на прогулянку зі своїми малюками.

– Ходила, – Настя зітхнула.

– І що він сказав?

– Сказав, що треба під частки виділити конкретні кімнати, а потім поділити рахунки. І все це робитиметься через суд, – сказала Настя.

– Сподіваюся, що ти зайнялася цим питанням, – Марина запитливо подивилася на неї.

– Так. Юрист склав мені позов і я подала до суду. Але моя мама проти всього цього. Вона каже, що якщо я виділю частки, то потім мені важко буде претендувати на частку свекрухи.

– І що краще нічого не робити, а жити, як жили. Вона навіть мені сказала, що якщо я почну тут все ділити, то вона позбавить мене спадщини, – розповіла Настя.

– Дожили! – Марина закотила очі. – Рідна мати вставляє палиці у колеса. Я впевнена, що вона живе минулим. Раніше ж у всіх квартири були типу державні й тоді те, що вона каже, вірно.

– У вас квартира ваша особиста. Інакше, як свекруха отримала частку? Ось. Загалом я впевнена, що свекруха не просто так прибилася до тебе.

Вона задумала щось “хороше”. І свою частку вона тобі не віддасть. Вона доньці своїй її заповість. Я пам’ятаю, ти казала, що твій чоловік має сестру.

– Марино, не вигадуй. Я впевнена, що свекруха вступила у спадщину, щоб контролювати мене. Ну, щоб мужика я ніякого не привела. Ось і все, – Настя похитала головою.

– Настя, прокинься! Ти живеш так, ніби всі довкола хороші, а це не завжди так. Загалом, я сподіваюся, ти мамі більше нічого не розповідатимеш? – Запитала Марина.

– Не буду. Це ж не її справа, – відповіла Настя.

– До речі, я тобі принесла радіоняню. Вона пише те, що відбувається у кімнаті. Знайдеш куди поставити? – заявила Марина.

– Ух, ти! Дякую.

– А ось іграшка. Усередині неї теж камера. Раніше можна було купити таку.

– Я теж купила камери в лампах і навіть встановила камеру – вічко. Стільки грошей витратила! – Настя зітхнула.

– Нічого, подруго! Ти це все робиш не просто так. Ти захищаєш себе та своїх дітей. Якщо свекруха потенційно небезпечна, їй треба підлікуватися. А то мало, що вона зробить, – сказала Марина.

– Ти маєш рацію, – кивнула Настя.

– Пані, я думаю, що ми зможемо дозволити вам продати вашу частку та частки ваших дітей. Те, що ви показуєте – у такій ситуації жити не можна, – сказали Насті в опіці. – До речі, якби ви переїжджали в інше місто, то ми теж були б не проти продажу ваших часток.

– Серйозно?! – Настя не вірила тому, що почула.

– Ну звісно. Складається враження, що ваша свекруха хоче вижити вас з квартири.

Після цієї розмови Настя йшла додому в піднесеному настрої. Нарешті хороша, новина – їй можуть дозволити продати її частки! Звичайно, це не сподобається свекрусі, але тут Настя нічого зробити не може.

– Насте, а в мене біда, – одразу кинулася до неї мама.

– Що сталося? – серце Насті похололо.

– Мешканці мої з’їжджають, – заохала мама.

– Це ж чудова новина! Переїдьмо до тебе, поки у Юлії Олегівни зовсім кукуха не з’їхала, – Настя зраділа.

Мама ж підібгала губи й насупилася.

– Особисто я нікуди переїжджати не буду, а ти – будь ласка, – сказала вона.

Той день, день переїзду, мав бути одним із найщасливіших днів в житті Насті за останній час. Так і було, до третьої години дня.

Потім спрацювала камера – Настя подивилася і побачила, що до її свекрухи приїхала донька з дітьми, і ті по-господарськи почали викидати її речі.

Настя ввімкнула звук і зрозуміла, що вони давно чекали на цей момент і що тепер вони виженуть з квартири її матір і більше ніколи не впустять. І що вона проживала. І що вона не гідна мати ніяку житлоплощу і багато, багато іншого.

Настя зітхнула – Марина мала рацію – вся ця вистава була розіграна тільки для того, щоб позбутися її та її дітей, тільки для того, щоб повернути квартиру назад.

Виходить, що свекруха насправді осудна жінка. І, напевно, вони проконсультувалися з юристом і він, швидше за все, підказав їм лазівки в законі на підставі яких вони можуть у неї та її дітей квартиру відібрати.

– Ну ні! Нічого у вас не вийде, – пробурмотіла вона. Якби вона була одна, то махнула б на все рукою, але тепер вона мала опікуватися майбутнім своїх дітей. Тому вона взяла телефон та набрала номер юриста.

– Ось так і стають люди недругами! – промайнуло в її голові.

Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки!