Я закохалася у свого вітчима. Почуваюся все гірше з кожним днем. Не їм, сплю погано

Пишу анонімну сповідь, бо розповісти комусь іншому свою історію я не можу, тільки вам, лише тим, хто мене не знає.

У мами з’явився чоловік. Дорослий чоловік, її ровесник. Як ви самі розумієте, зазвичай дівчата мого віку (мені 19) у таких не закохуються. І для мене мої почуття стали несподіваними, щобільше, вони шокували мене, тому й пишу сюди. Не знаю як бути.

Все почалося поступово. Спочатку я була обережна з Іваном, придивлялася до нього, бо переживала за маму і не хотіла, щоб розбили їй серце. Краще б він виявився поганим.

Так я хоча б ненавиділа б його, злилася б, ревнувала. Але він виявився повністю позитивним, за всіма параметрами: красивим, спортивним, сучасним, при грошах.

Він зі мною ходив у спортзал, а потім із мамою до театру, наступного дня нас обох по магазинах, через тиждень із моїми друзями на реп-концерт. Загалом особистість максимально різнобічна, і цим шокує і подобається.

Спочатку своїм почуттям раділа, бо прийняла їх за почуття доньки до батька. Рідного батька у мене ніколи не було, він нас з мамою покинув уже дуже давно, а тут такий приклад. Але потім я почала помічати, як тягнусь до його дотиків. Що вечорами, коли ми дивимося телевізор, мама сідає з одного боку, а я з іншого, і він обох нас обіймає.

А я не фільмом захоплена, а його теплом, його запахом, тим, як він дихає, коли сміється над якоюсь сценою. Слухаю його, відкривши рота. Його поради постійно питаю, але, що найжахливіше — ночами заснути не можу, про нього думаю.

Ревную, уявляючи, що там у них із мамою за стінкою може відбуватися. Злюся, бо це моя мама, вона його любить, а він її. І я не маю права на ці вульгарні та жахливі думки, тим більше мама вперше за довгі роки знайшла своє жіноче щастя.

Кілька тижнів тому сказала мамі, що хочу з’їхати. Мовляв, настав час мені вже, доросла, та й обмежувати їх не хочу. Вона розкричалася, заплакала, сказала, що я ще мала, що рано мені з’їжджати, ось як з’явиться хлопчик, з яким сім’ю захочу побудувати, тоді і з’їду. Іван її підтримав.

Почуваюся все гірше з кожним днем. Не їм, сплю погано. Намагаюся повертатись додому максимально пізно, щоб з ним не стикатися, але нічого не допомагає.

Related Post

Ігор же став дратуватися, міг вилаятися, якщо я затримувалася на роботі, критикував мій одяг, казав, що дисертація, яку пишу, нікому не потрібна і що від паперової діяльності немає ніякої користі, пішла б краще працювати менеджером, грошей було б більше в сімейному бюджеті. Поступово з суконь і строгих блуз, я переодягнулася в джинси, перестала користуватися косметикою, на голові носила «пучок» і виглядала старшою за свої рокиІгор же став дратуватися, міг вилаятися, якщо я затримувалася на роботі, критикував мій одяг, казав, що дисертація, яку пишу, нікому не потрібна і що від паперової діяльності немає ніякої користі, пішла б краще працювати менеджером, грошей було б більше в сімейному бюджеті. Поступово з суконь і строгих блуз, я переодягнулася в джинси, перестала користуватися косметикою, на голові носила «пучок» і виглядала старшою за свої роки

З юних років я мріяла про сім’ю, мріяла зустріти гідного чоловіка і закохатися. На третьому курсі інституту в мою групу перевівся хлопець, на ім’я Ігор. Ігор був красивим, ставним, але

Сльози ллються в Люди рікою. Я звісно сумніваюся що син будеСльози ллються в Люди рікою. Я звісно сумніваюся що син буде

У мене тут дилема, прибігла до мене стривожена подруга. Я ж спілкувалася з чоловіком в соціальних мережах, бачила його фото, по скайпу говорили мало не щодня. Я закохалася по вуха.

Мої відносили тривали два роки, тільки все спілкування відбувалося телефоном, я стала жертвою маніпулятораМої відносили тривали два роки, тільки все спілкування відбувалося телефоном, я стала жертвою маніпулятора

Одного разу перед Різдвом я відсилала вітальні смс телефоном, комп’ютера у мене тоді ще не було. Я навіть написала одному майже незнайомому чоловіку, треба ж всім свято робити. Відповідь від