Всім, доброго вечора! Історія моя особливо нічим не відрізняється від історій, написаних іншими користувачами. Але все ж, поділюся.
«Вона» зустрілася мені в барі, у наших спільних знайомих. Кохання з першого взгляда (ех, тоді мені було 28 років).
Не судіть строго, це дійсно було перше кохання в моєму житті, так поки і залишається донині.
До цього в моєму житті були жінки, та все «не те».
Ми познайомилися і стали спілкуватися. У «неї» сім’я. Чоловік, син-все б добре, а було їй 34 роки на той момент.
Ми почали проводити разом час, далі з’ясувалося, що в її житті завжди були коханці і до заміжжя.
На той період, я і не думав, що після моєї закоханності буде щось більше. Я покохав і вона мене тож. Я доглядав за нею безмежно красиво і від душі (думаю не варто писати про те, яким може бути закоханий чоловік).
І начебто все добре складалося до певного моменту, коли я егоїст до самих п’ят, став дуже сильно ревнувати і виносити їй мізки. Стало складніше спілкуватися. Я, як людина творча, написав про неї чимало віршів і закінчую книгу «нашої красивої історії і романтики», розумію, що я надумав собі того, чого можливо не було. А може і бути.
З одного боку, я б не став розбивати сім’ю, адже дитині потрібна повноцінна сім’я. З іншого боку, якщо любов взаємна …
