В моєму під’їзді жила одна жінка, на вигляд просто втомлена, більше я про неї нічого не могла сказати. Її риси обличчя ховалися за зморшками і почорнілим лицем, вона мала довге волосся, гарну фігуру, але ховала це за безформенними мішкуватими речами.
З її обличчя, самого вигляду просто читалося, що ця жінка втомилася, вона була молода, достатньо, років 30, якщо не менше, видавав її голос. Мала 6 дітей. Я ще дивувалася все, що така молода, без чоловіка, аж 6, коли вона тільки встигала? Чесно кажучи, десь в серці я її навіть засуджувала, думала що це із розряду народжувати заради грошей чи пільг.
Все змінив один випадок, коли я забула свої ключі вдома, в мене вимкнувся телефон, а чоловік поїхав на роботу і мав бути тільки наступного ранку, він не знав що ключі лишилися на роботі.
7 вечора, зима, мороз, я стояла під під’їздом і думала, що робити, діти на канікули поїхали до бабусі в село, особливо знайомих в місті в нас не було, я розуміла що сама винна в тій ситуації що склалася, але що було робити, стояла під під’їздом і думала як вчинити, Таня побачила мене і спитала чи може чимось допомогти, а я відверто розревілася, я була голодна, дуже змерзла, і почувалася втомленою, тоді я думала що я сама нещасна на землі людина.
Вона запропонувала пройти до неї, напоїти мене чаєм та відігріти, мені було соромно, бо я ж так погано про неї думала, але згодилася. Вже вдома я звернула увагу що живуть вони досить скромно, але все чисто, охайно, є речі у дітей, є іграшки, кухня переповнена дитячими малюнками і поробками, але саме більше мене здивувало те, що діти між собою не схожі.
Я наважилася спитати, як воно? Бути мамою 6? А як вона змогла їх народити всіх, я за 2 мало Богу душу не віддала, бо важкі пологи, а тут 6, ще й з такою різницею у віці.
Вона незважаючи на те що запитання досить нетактовне всеодно присіла біля мене і відповіла, те що вона мені сказала перевернуло моє бачення на цей світ.
-Вони не всі мої, але вони надто малі щоб це зрозуміти. Коли я почала жити з своїм колишнім чоловіком Сергієм у нього уже було 2 дітей, він просто до них навідувався, а потім і зовсім забрав, я була не проти, але не збиралася повністю звалювати на себе обов’язки по їх вихованню. Вже коли пішла в декрет з своїм первістком, почала доглядати однаково за всіма, вони мені як рідні стали, я народила 3.
-Але дітей 6? Чи я щось не зрозуміла? Останнє маля виглядало на місяців 7 не більше.
Виявилося то дитина, яку принесла їй коханка чоловіка, принесла і покинула під дверима, з запискою . А тепер що їй робити, діти до неї звикли, знайома в соціальній службі допомогла з документами і оформленням ще коли вона була з чоловіком в шлюбі. Порадьте чим допомогти їй краще, грошима, чи може продуктами, чи якусь допомогу придумати іншу, що буде краще?
