Я зраджую своєму чоловіку, і мені не соромно за це

Вперше я зрадила чоловіку 8 березня. Чому я так запам’ятала цю дату? Це день мого народження. Того дня він прийшов із роботи рано. Точніше, не сам прийшов, а його привели два друга з роботи. Перший раз у житті бачила його у такому неадекватному стані.

Нас того дня відпустили раніше (вже о першій годині дня була вдома). Чоловіка привели додому приблизно пів на четверту. Взагалі ми збиралися кудись вибратися, повечеряти.

Я купила нову сукню, зробила гарний макіяж, але чоловік не лише не привітав із днем ​​народження, але навіть не пам’ятав, який сьогодні день. А це ще й жіноче свято було, коли заведено дарувати коханим квіти!

Я розлютилася і вирішила піти в ресторан одна. Там замовила келих напівсолодкого, мідії, десерт. Потім ще вина з горя та образи, і я трохи звеселіла. За хвилин двадцять до мене підсів солідного вигляду чоловік.

Він жартував, говорив компліменти. Я сміялася і соромилася, але все ж таки образа на чоловіка зробила свою справу. Вечір вдався, і я приїхала додому приблизно опівночі. Чоловік все ще спав, навіть не помітивши моєї відсутності. Я швидко прийняла душ і спати.

Наступного дня чоловік вибачався. Я так запам’ятала відчуття, з яким поверталася додому. Серце стукало, наче відбивало барабанний дріб. Я дуже хвилювалася. Саме тоді я відчула себе по-справжньому щасливою.

Протягом місяця я ще двічі зустрічалася з тим чоловіком, який все більше починав мене притягувати. Одного разу я навіть пішла з роботи (взяла відгул власним коштом).

Ще один вечір із ним провела у п’ятницю, коли чоловік із друзями гуляв. І кожна зустріч була кращою за попередню. Ймовірно, тут не можна писати всього того, що він зі мною робив, але це було дуже незабутньо!

Якось чоловік мене мало не зловив. Але я зуміла викрутитись, придумавши відмовку, і плавно перейшла на його поведінку. Почуття провини не дозволило йому продовжити розпочату розмову.

Мене дедалі більше затягує цей адреналін. До чоловіка охолонула, але винною себе не відчуваю.