У мене виникла проблема в сім’ї. Ми із дружиною прожили два роки, у нас маленька дочка 1 рік. Ми не живемо вже два місяці, після того, що я на неї накричав, не при дитині, але все-таки.
Сварка сталася через її пригоди по нічних клубах, і ще через те, що вона мене обманювала. Казала що більше не має шкідливих звичок, і так вже стався скандал. Я розумію, що вчинив неправильно. Але вона не хоче більше повертатися додому, мешкає у батьків.
Першого тижня я взагалі не дзвонив. З часом почали потроху спілкуватися. Одного дня прийшов з роботи, а її речей немає. Я знову перестав контактувати, але вистачило мене лише на тиждень. Через час ми знову стали спілкуватися, тим більше нашій дочці виповнився рік, ми разом з’їздили, купили подарунок, справили день народження у моїх батьків.
Через два дні я хотів узяти доньку (Софію) погуляти, думав що ситуація покращується, на що дружина мені сказала – не сьогодні. Після чого перестала взагалі відповідати на дзвінки.
За тиждень ми знову почали спілкуватися, щодня гуляти разом, утрьох. Проводили час без усіляких подарунків, але кожного разу я вибачався, клявся, що такого більше не повторитися, просив повернутися, ну або як мінімум зберегти сім’ю, бо до того моменту вона мені сказала, що подала на розлучення.
Коли я знову їй дзвонив, вона мені відповідала, що вони сплять, у результаті вони відпочивали 17 годин (здоровий сон). У підсумку вона мені ввечері зателефонувала, сказавши, що їй це все набридло, послала мене і після цього не відповідала ні на смс, ні на дзвінки протягом 10 днів.
Вкотре подзвонив їй сам, спитав, чому вона не дзвонить, на що отримав відповідь: «не хочу». Тоді я їй сказав, що приймаю її рішення розлучитися, перепросив і подякував їй за те, що вона прожила зі мною і народила мені дочку. Так само сказав, що втомився благати і говорити їй те, у що вона не вірить.
Що мені робити? Я їх дуже люблю і хочу, щоб ми жили та виховували нашу дочку разом. Чи правильно я вчинив? Чи треба мені приїжджати за Софією, щоби погуляти?
