Лінива дружина:
«Коли пішов чоловік, я залишилася одна з сином на руках. Було непросто піднімати дитину без підтримки, але що тепер скаржитися. Я намагалася вкласти краще в виховання Вадима, але, мабуть, перестаралася. Він виріс з усвідомленням того, що мати відмовиться від усього на світі, аби тільки йому було добре.
Я ж завжди хотіла пожити трохи для себе. І коли Вадим після інституту вирішив одружитися на своїй подрузі Марині, я була тільки рада. Мене не бентежило навіть те, що після весілля молодята збиралися тимчасово пожити зі мною. У нашій з Вадимом квартирі.
Мені здавалося, що вони вже дорослі люди і будуть обходитися без моєї допомоги. Але незабаром з’ясувалося, що невістці потрібна няня, а може, і не одна. Навіть дивно, як у 22-річної дівчини зовсім не було уявлення про порядок і чистоту.
Марина або в кімнаті безвилазно сиділа, або з подружками по магазинах бігала. На побутові турботи часу вона вважала за краще не виділяти. Навіть на готування їжі. І нічого, що чоловік голодний з роботи прийде, адже свекруха ж все одно приготує. І я готувала, як і до весілля. Тільки вже не для двох, а для трьох.
Невістка ніколи не мила після себе ванну, не вважала за необхідне прибирати на кухні і мити посуд. Акуратно складати одяг, мабуть, її батьки так і не навчили. А як-небудь кинуті в коридорі кросівки невістки з кожним днем мене дратували все більше.
Коли Марина в черговий раз принесла брудні чашки і поставила в мийку, хоча я 10 хвилин тому прибрала кухню, моє терпіння лопнуло.
Переломний момент у відносинах
“Хочеш тут жити – мусиш сама за собою і посуд мити. Я не зобов’язана за вами ходити і прибирати. У мене навіть кішка охайніша, ніж ти “, – досить різко, але, як мені здається, цілком справедливо випалила я. Невістка ж промовчала, пішла в свою кімнату і демонстративно грюкнула дверима.
Через два дні молоді з’їхали. Вадим був дуже незадоволений моїм зауваженням. Сказав, що раз мені не подобається його дружина, то я так і залишуся одна зі своєю улюбленою кішкою. А вони до мене відтепер ні ногою.
Звичайно, вислуховувати це було боляче, але, може, воно й на краще. Нехай тепер на свої сили розраховують і самі свій побут облаштовують. Не вічно ж їм на моїй шиї сидіти.
Пам’ятаю, в свої роки я і з дитиною встигала, і вдома порядок наводила, і підробляла, як могла. А нинішня молодь далі сьогоднішнього дня ні про що не думає і нічого планувати не бажає.
Заведуть дитину, і хто її ростити буде? Знову я? Вадим вічно на роботі, а Марина навіть за собою прибратися не в змозі. Поїхали на знімну квартиру, ну і прекрасно. Нехай вчаться самостійності. Мені теж хочеться відпочити».
Фахівці впевнені, що єдиний спосіб навчити людину справлятися з побутовими турботами – залишити її з ними один на один. Адже, коли за тобою навіть чашки миють, важко бути самостійним. А коли знаєш, що підлогу мити і суп варити, крім тебе, немає кому, то і за справу берешся охочіше.
